Уродженка Тальнівщини Алла Ярош – володарка чарівного мецо-сопрано. Нині 23-річна дівчина мешкає у Сполучених Штатах Америки, у місті Філадельфія. Там вона займається оперним співом та мріє підкорити оперну сцену. Її голос описують як великий, глибокий та оксамитовий. Про це розповідає видання “Вісті Черкащини“.

Любов до музики у Алли з’явилася дуже рано. Сама дівчина каже, що існують відео, де вона ще в трирічному віці виступає на сцені. Із теплом вона згадує тальнівський дитячий садок «Сонечко», вихователі якого і розгледіли здібність до співу у маленької дівчинки. Тоді маленькій Аллі довірили участь у конкурсі «Міні-міс», що проходив у Тальному. Там вона проявила свої таланти на повну і виграла титул. З цього моменту дівчинка активно почала виступати на різноманітних концертах, фестивалях та конкурсах.

– Моя любов до музики – від сім’ї. Мої родичі і зі сторони мами, і зі сторони тата прививали мені її. Я досі пам’ятаю, як сиділа із бабусею Вірою і ми разом співали народні пісні. Ще в 3-4 роки вона вже навчала мане співати в гармонію. Співав і мій дідусь, і мама, і дядько – уся родина співуча. Коли виростаєш у такому середовищі, то тебе це також поглинає, – згадує Ярош.

Ще маленькою дівчинкою у Тальному вона стала відомою місцевою артисткою. Її запрошували виступити майже на усі заходи, що відбувалися в місті. Та все змінилося в семирічному віці, коли разом із родиною Алла переїхала до Австралії. Там її творчість на деякий час згасла, адже в пріоритеті було вивчення мови та адаптація в новій країні. Та й, як згадує співачка, перший час вона відчувала себе маленькою рибкою у великому океані. Лише через кілька років перебування в Австралії вона знову почала відвідувати заняття зі співу, однак виконувала тоді далеко не оперні пісні.

– У 12 років я вступила у приватну школу, куди потрапила завдяки музичній стипендії, її отримала не через спів, а через скрипку, якою я теж займалася. І вокал тоді відійшов на другий план. Та згодом, все ж, схильність до співу проявила себе – я пройшла прослуховування у один із елітних хорів нашої школи, де була однією із наймолодших учасниць. Тоді мені було 13 років.

Саме в цей час у дівчинки через підліткові зміни мутував голос і лише в 16 років вокал став більш стабільним. В цей час Алла повернулася до сольних занять зі співу. У дівчини з’явився новий вчитель, який виступав в опері. Він і познайомив майбутню оперну співачку із цим мистецтвом.

– Не тільки я обрала для себе оперний спів, а й люди, які мене оточували почули в моєму голосі схильність до цього стилю. І я сама знайшла себе у цьому і зосередилася більше на класичному стилі.

Після закінчення школи дівчина вступила до Квінслендської консерваторії, що є престижною музичною школою і щоб потрапити туди, потрібно пройти відбір.

– Оперний голос – це дуже цікава річ. Якщо у спорті в атлетів пік їхнього розвитку припадає на юність, то в оперних співаків голос по-справжньому розкривається лише після 30 років. Тому я ще дуже юна в цій індустрії.

Після закінчення консерваторії Алла поїхала на навчання до США в Академію вокальних мистецтв. Спочатку її відібрали серед 400 людей, які подали заявки, а потім серед 80 відібраних на прослуховуванні вона увійшла у шестірку тих, кого приймають на навчання.

– Попри те, що багато хто говорив мені, що це дуже далеко та необачно, я відчувала, що маю послухати своє серце. У Філадельфію я приїхала навесні і закохалася, адже в Австралії звичних пір року немає, – говорить Ярош.

Нині Алла розвиває свій талант в академії та грає ролі в різних операх. Наприклад, зараз вона виконує роль пажа та музиканта Сметона в опері «Анна Болейн», а навесні співатиме Лукрецію із опери «Збезчещена Лукреція» Бенджаміна Бріттена.

– Про мецо-сопрано, яке є у мене, кажуть різне. Здебільшого те, що з таким голосом доводиться грати або стервочок, або відьмочок, або ж хлопців. Мене приваблюють різні образи, адже якщо заглибитися у кожного персонажа, можна багато чого для себе почерпнути. Мрія кожного співака – виступати у великих театрах і я сподіваюсь, що мені випаде така честь. Особисто моя мрія – я б хотіла виступити в Одеському оперному театрі, адже там я вперше почула «Кармен» у 16 років. І мені б дуже хотілося повернутися до цього театру саме в ролі Кармен.

Підтримувати вокальну форму для оперних співаків дуже важливо. Щоб бути успішним у цій ніші тренуватися та розвиватися потрібно багато років. Кожного дня потрібно співати не одну годину та постійно вдосконалюватися на сцені.

– Зараз, коли я даю концерти, то завжди включаю до свого репертуару кілька українських пісень, їх завжди гарно сприймають слухачі в залі. Для мене це важливо, адже це моя рідна мова і я знаю, як нею найкраще володіти. Я обожнюю композиції Лисенка, виконую українські народні пісні, але в класичному аранжуванні. Це приносить мені задоволення і допомагає тому, за що ми зараз боремось.

Алла Ярош говорить, що мріє повернутися в Україну та заспівати в українських театрах.

– За весь час ніхто із моїх рідних – ні бабусі, ні дідусі так і не змогли приїхати та наживо почути, як я співаю і для мене було б дуже зворушливо та знаково заспівати перед ними на своїй рідній землі.