Хвиля акцій проти місцевого самоврядування під злободенними гаслами «Всі гроші на ЗСУ» докотилась і до Канева. Нагадаємо, протести проходять по всій країні і координуються зі столиці, проте не скрізь вони обґрунтовані. І Канів – показовий приклад.
Так, минулої суботи під стінами Канівської міської ради зібрались протестувальники із купою транспарантів і з надзвичайно широким спектром вимог. Звісно, навіть із самого листа-повідомлення про акцію ставало зрозуміло, що «головним злочинцем» наперед було «обрано» міського голову Ігоря Ренькаса. Мітингувальники хотіли, щоб він «забезпечив безперебійну роботу міської ради, а не займався інтригами між депутатами», прозвітував про свою роботу за 2022 – 2023 рік, прозвітував про використання благодійних коштів, що надходили на рахунки різних організацій Канева, доповів про спрямовані кошти на допомогу ЗСУ, і вимагали фінансового аудиту комунальних підприємств тощо.
Цей вінегрет ультиматумів великою мірою взагалі міського голови не стосувався, бо ж він не може та і не повинен звітувати про чужі гроші, як-то надходження благодійних фондів, а міський бюджет не може приймати ніяких благодійних внесків. Проте найбільш абсурдною вимогою було «розглянути питання передачі частини коштів з бюджету на ЗСУ». Бо як ми усі пам’ятаємо, у Каневі вже більше як півтора роки взагалі не збирається сесія міської ради, тож місто не може спрямувати гроші нікуди: ні на потреби громади, ні на ЗСУ.
Тут варто нагадати, що політичний колапс у Каневі стався після того, як під тиском громади сесія прийняла рішення про позбавлення депутатів від ОПЗЖ повноважень. Одначе воно дуже не сподобалось частині обранців, які збивали в раді опозиційну більшість, щоб усунути з посади міського голову. Після «вигнання» ОПЗЖистів надії на це ставали абсолютно примарними, тож вони не знайшли нічого кращого, як саботувати роботу міської влади. З того часу не відбулось практично жодного засідання сесії. Практично жодне бюджетне питання не було прийнято! Тож вимагати в Ренькаса «не займатись інтригами» і «віддати всі гроші на ЗСУ» – для людей в темі виглядало трагікомічно.
А ще дуже цікаво, що, як кажуть у Каневі, організаторами вказаного мітингу стали люди з оточення самих депутатів-заколотників. Тож тут два варіанти, або це була якась недолуга «рознарядка» десь згори, і її доручили виконати першому «опозиціонеру», хто на це зголосився. Або місцеві політичні саботажники самі виявили ініціативу, сподіваючись «попхнути» «ненависного Ренькаса» під прикриттям загальноукраїнської кампанії. Кажуть, дехто із опозиційних депутатів також прийшов на мітинг, утім, потім втікав, блискаючи п’ятами, коли люди розібрались, що і до чого.
А варто сказати, що в Каневі дуже просунута громадськість. Тож коли до людей вийшов Ігор Ренькас і розтлумачив неприємні нюанси: що місто через дії окремих депутатів вже півтора роки живе без будь-якого бюджету, що перспективи прийняття бюджету на наступний рік також під загрозою, однак місту вдалося і в таких умовах закумулювати та направити на допомогу ЗСУ 12 мільйонів гривень, – вони розвернули свої транспаранти вже до депутатів. Зрештою, резолюція мітингу була абсолютно протилежною до тієї, яка схематично окреслювалась у повідомленні про акцію: зібратись на бюджетну сесію і примусити депутатів нарешті виконати свої обов’язки перед громадою та прийняти Бюджет-2024, де б спрямовувалось на підтримку ЗСУ все, що тільки можна зекономити.
«Приходьмо на сесію! Тому що нашим воїнам потрібні дрони, зброя, автівки, рації, тепловізори! Армія йде вперед, коли її нарід підтримує. А вся проблема в тому, що неприйнятий бюджет, тому що зриваються сесії. Тому що не збирається кворум. А якщо депутати відмовляються працювати і робота міськради заблокована, то кошти на ЗСУ не виділяться і взагалі повернуться в держбюджет», – поширюють активісти в соцмережах нову і цілком слушну мету канівського протесту.
Дражливий також нюанс, що заявку на проведення мітингу організатори направили до Канівської міської ради, хоч в умовах воєнного стану необхідний дозвіл військової адміністрації. Чи був у них такий дозвіл – хтозна, проте поліція не робила мітингувальникам жодних зауважень. Як і в інших містах країни, коли, як у тих же Черкасах, людей не просили розійтися навіть під час повітряної тривоги (мав місце і один такий кричущий факт), – що наштовхує на думку про скоординоване планування протестів по всій країні. Та і коментарі, що «у затягуванні війни винні міські голови» – опосередковано свідчать, що насправді акція має цілком політичну мету перенести негатив суспільства на місцеве самоврядування. Бо ж хіба від міських голів залежить, скільки триватиме війна? Чи треба гойднути конкретних міських голів, бо у повітрі запахло виборами? А у Каневі, як бачимо, вже давно йде війна проти Ігоря Ренькаса, бо за ці півтора роки депутати-саботажники не відчули жодних незручностей з боку правоохоронних органів, а дехто з ОПЗЖистів навіть устиг відновити свої депутатські повноваження через суд.
Зауважимо також, що після того, як Верховна Рада забрала в громад військове ПДФО заднім числом, у місцевих рад утворились такі діри в бюджетах, що вони до кінця року ледве зведуть кінці з кінцями, а дехто може і «збанкрутувати», – тож про дієву допомогу ЗСУ вже і не йтиметься. І в цьому контексті цікавий нюанс – мітинги продовжують збиратись! Просто тепер вигадуються інші приводи, як, знову ж таки, у тих же Черкасах, коли людей зібрали на протест проти того, що нібито міський голова «не вважає мітингувальників громадою міста», просто причепившись до словосполучення, вирваного з контексту.
Будемо вірити, канівська громадськість знову продемонструє свою неймовірну прозорливість, як вона це робила впродовж років, показуючи приклад усій області, і спрацює не на розкол і розхитування, а на згуртування і зміцнення, добившись нарешті прийняття бюджету і примусивши депутатів виконувати свою роботу. У воєнні часи це не просто необхідність, це умова для виживання держави. Ми пам’ятаємо, як у часи Руїни через амбіції і жадання влади окремих діячів ми втратили державу на століття, потрапили під гніт і винищення імперії, яка і зараз зі зброєю проривається в наш дім. Невже історичні помилки нас нічого не вчать?
Поліна Котова
КОМЕНТАРІ