На жаль, саме це і вбачається, якщо аналізувати ситуацію. Розподіл обов’язків вочевидь такий: депутати «замовляють» неугодних колег (активних та ініціативних) із іншого політичного табору, а прокурори безпідставно вносять в реєстр надумані кримінальні провадження.

Потім «поборники чеснот» порушують на сесії питання про зміщення жертв прокурорського свавілля з посад у комітетах ради та, відповідно, заміну на своїх, відданих. От така нехитра схема опозиціонерів.

Впевнений, кожен депутат знає, що Україна – правова держава, і людина може бути названа злочинцем лише на підставі вироку суду, якого вочевидь немає. Що ж стосується прокурорських підозр щодо депутата Юрія Тренкіна, то навряд чи знайдеться людина, яка б, читаючи багатосторінковий прокурорський опус, не здивувалася безпідставності і безглуздості написаного. Годі й казати про докази вини – суцільні припущення.

Частина 5 ст. 17 КПК України вимагає, щоб поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, відповідало поводженню з невинуватою особою. Саме така поведінка вимагається від суду, прокурора, слідчого, представників органів державної влади та всіх інших.

Перевірити, як працює ця норма, дуже просто: направити до панів прокурорів запит з одним питанням – чи дійсно на думку прокурорів пан Тренкін вчинив злочини? Відповідь здивує!

Адкокат Денис Ципін, столичне адвокатське бюро “Ципін і Партнери”, блог для сайту zmi.ck.ua.