Уманська міська рада проголосувала за призначення першим заступником міського голови місцевого бізнесмена та волонтера Олега Ганіча, який є депутатом Уманської міської ради та представником фракції “Слуга народу”. За відповідне рішення віддав свої голоси 21 депутат. На цьому засіданні був присутній і начальник Черкаської обласної воєнної адміністрації Ігор Табурець. Через це нардеп від Уманщини Антон Яценко зчинив скандал, цілком у своєму “безбережному” стилі пришивши “винним” усі можливі “гріхи”, починаючи від хабарів і закінчуючи зрадою.

Так, за інформацією видання “18000”, “з перших днів війни Ганіч активно долучився до волонтерської роботи, забезпечуючи потреби як місцевого населення, так і жителів інших міст. Фактично у місцевій раді відбулося переформатування, викликане відсутністю у місті впливового народного депутата Антона Яценка, який контролював діяльність місцевої ради до 24 лютого. Втім, він із перших днів повномасштабної агресії російської федерації “випав” з життя громади, про що журналістам повідомили одночасно декілька непов’язаних джерел, знайомих із ситуацією у місті”.

Проте Яценко звик, щоб місцева влада підпорядковувалась виключно йому, всі рішення погоджувала особисто з ним, особливо ті, які стосувались фінансів. Саме тому він жорстко конфліктував із попереднім міським головою Олександром Цебрієм, доклавши максимум зусиль, щоб на останніх виборах перемогла його помічниця Ірина Плетньова. Вона і виконувала беззаперечно “височайшу волю”, доки не почалась війна. У ці дні в області запрацювала воєнна адміністрація, і згідно із воєнним часом саме її розпорядження виконуються без обговорень, навіть якщо мова йде про Умань та Яценка.

Одначе, цього нардепа роль безкорисливого борця за Батьківщину явно не задовольнила, він не пішов на фронт, не подався у волонтери, як багато хто з його колег по парламенту. Напевне, Яценко подумав, що для уманських “розкладів” війна – не така уже й серйозна перешкода. Особливо коли сам він, швидше за все, перемістився десь у більш безпечну зону він ракетних ударів та нічних сирен. І сто відсотків, якби він був у полі досяжності, то особисто приїхав би контролювати роботу місцевої влади, бо до цього жодне призначення чи більш-менш серйозне голосування не відбувалось без його присутності, фізичної чи хоча б “телефонної”.

А так Антон Володимирович не знайшов нічого кращого, як сходити жовчу у “Фейсбуці”. Народний депутат звинуватив у хабарництві очільника обласної воєнної адміністрації Ігоря Табурця, який нібито за це призначення взяв хабар. Жодних доказів подібних слів Яценко, звісно ж, не надав. Зрештою, як і завжди у подібних своїх гнівних “наїздах”, користуючись істиною з анекдота про попа і його неіснуючу дочку-повію. Дісталось і самій Плетньовій, яку він так само не добираючи слів звинуватив у “домовняках” із Табурцем задля нібито “відмазування” сина від армії.

Згодом Яценко свою писанину повидаляв, можливо, уважніше прочитавши положення про воєнний стан та повноваження воєнних адміністрацій, відповідальність за невиконання рішень влади у цей особливий період та про долю нардепів-колаборантів, яких позбавили усіх “звань та статків”. Однак хитрощі інтернет-кешування не дозволили повністю зникнути такій “безцінній” словесній “творчості”, і вона все ще доступна на сторінках нардепа у соцмережах.

blank

Водночас Ігор Табурець прокоментував дії нардепа Яценка по-військовому коротко:

“Заява Антона Яценка – це крах політика, який живе наклепами. Більше тут коментувати нічого”, – зазначив голова Черкаської ОВА.

Та чи остаточний це крах, покаже час. Бо Антон Яценко належить до тих політико-бізнесменів, які заради збереження свого нардепського статусу і впливу легко міняють політичну масть на протилежну, домовляються з усіма і готові співпрацювати будь з ким на власні інтереси, не беручи до уваги інтереси народу чи країни. І що цікаво, уманські виборці завжди йому це пробачали в обмін на лампочки у вуличних ліхтарях і фонтани. Тож до усіх губернаторів Яценко рано чи пізно знаходив “підхід”, оскільки всі вони заступали на посади у результаті політичних суперечок та компромісів. Проте зараз війна, і політичні ігрища на фоні жорстоких боїв та тисяч смертей виглядають абсурдно. І Табурець – не політик, а військовий. Тож він цілком може стати тим каменем, через який Яценко спіткнеться і вже більше не встане, відійшовши у минуле як ганебне політичне явище.

Тетяна Воронцова