Вже незабаром продзвенить дзвоник та школярі Черкащини розпочнуть навчальний рік. Онлайн навчання в жодній зі шкіл області не передбачене, повідомив Суспільному начальник обласного управління освіти і науки Валерій Данилевський.

Як адаптувати дитину до нового навчального року та на що треба звернути увагу батькам, розповіла в етері “Українського радіо Черкаси” практична психологиня загальноосвітньої школи І-III ступенів ліцею спортивного профілю №34 Юлія Битько.

Пані Юліє, скажіть, будь ласка, з чого варто почати процес адаптації?

З чого починати? З позитивної мотивації. Налаштувати дитину на те, що освітній процес – це цікаво, це класно, це креативно, це досягнення, це успіхи. Формувати позитивне сприйняття навчальних предметів, ставити акцент на тому, що в школі є друзі, що є позитивне спілкування, що є можливість розвивати свої здібності, захоплення, що є можливість проявити себе, підняти свою самооцінку. Тобто я перерахувала дуже багато позитивних моментів, які можна реалізувати саме в освітньому середовищі. І задача для батьків – саме акцентувати дитині на цьому. Позитивна мотивація – це головне. Цей процес потрібно не припиняти, це найголовніше. З моменту, як дитина почала навчатися в освітньому закладі, іде процес розвитку основних психічних процесів, іде розвиток навчальних здібностей, розширюються інтереси, розширюється коло спілкування дитини. І важливо цей процес весь час вдосконалювати, тобто не припиняти. І, звичайно, батьки мають бути в курсі справ шкільних дитини і цікавитись не тільки оцінкою.

Як батькам варто реагувати на оцінки дитини, щоб не демотивувати її?

На жаль, дуже багато батьків обмежують зацікавленість навчальним процесом дитини запитанням: “Яку оцінку ти отримав”. Оцінка не є критерієм успішності. Критерієм успішності є те, наскільки дитина реалізована в шкільному середовищі, а це її спілкування, досягнення, успіхи, навіть помилки можуть бути корисними для дитини. І це все треба використовувати, щоб заохочувати дитину для навчання. Взагалі, зараз же такий постулат, що освіта має бути протягом життя. І це правильно, тому що те, що людина там закінчила школу чи вищий навчальний заклад, вона не має далі зупинятися на тих знаннях, які вона отримала. Освіта має йти протягом всього життя, щоб людина мала можливість реалізувати себе в цьому житті.

Можливо є проблеми, які можуть виникнути під час адаптації?

Нині найактуальніше питання — це саме оці емоційні гойдалки в поведінці дітей. Тобто, дуже багато стало емоційних проявів, які викликають стривоженість, викликають турботу батьків. І на це треба звертати увагу. Я насправді дякую всім батькам, які не соромляться приходити, не соромляться звертатися. Тому що дуже важливо це помітити вчасно і втрутитися, допомогти дитині в цьому процесі. Дуже багато проблем з’явилося в період війни. Дійсно, хронічний недосип внаслідок нічних тривог — це дуже серйозна проблема, але питання в тому, що шкільний графік доволі жорсткий, просто так рухати його немає такої можливості, щоб він був більш гнучким. Тому, я вважаю, якщо дитина дійсно погано спала, якщо вона почувається себе зранку розбитою, то треба ставити в пріоритет все-таки її відпочинок і її психічне здоров’я. І якщо ви бачите, що дитина дійсно виснажена, я вважаю, що можна вже пожертвувати першими уроками і просто дати дитині можливість відпочити, а потім вже відправити її до школи.

Чи має вплив на розвиток дитини позашкільна робота?

Ті позакласні заходи, які проводяться по школах, вони більш мають таке емоційне забарвлення. І цим більше заохочують дітей брати в них участь. Наприклад, у нас торік це були і вебквести, і флешмоби. У рамках тижня фінансової грамотності у нас навіть було розігране викрадення директора. Тобто такі дуже креативні заходи дуже цікаві дітям, які заохочують проявляти свою креативність, свої фантазії реалізувати, свої якісь бачення. Коли дитина в позашкільній діяльності бере участь, то це дуже добре, тому що сприяє її всебічному розвитку.

Можливо ви маєте кілька порад для батьків?

Будьте уважні до своєї дитини, цікавтеся нею, цікавтеся її особистістю, цікавтеся її життям, її досягненнями, її оточенням. Майте якнайбільше спільних інтересів зі своєю дитиною, турбуйтеся про те, щоб вам було про що поговорити. Іноді дуже сумно спостерігати, коли батькам і дітям немає про що поговорити, крім того, що ти поїв, ти готовий до школи, ти там зробив уроки і так далі. До речі, якщо ви бачите, що дитина має труднощі з домашнім завданням, допомагайте, тому що допомога — не робити за дитину, а саме допомогти, тобто підказати, направити на правильний шлях думку дитини, це є нормальним. Коли дитина відчуває вашу підтримку, то вона знає, що вона не одна з труднощами і що є до кого звернутися. Це дуже цінно.