У радянські часи рішенням компартії зелені курортні Черкаси були перетворені у місто хіміків. Тут було побудовано два хімічних гіганти: заводи “Азот” та “Хімволокно”. Тоді, за тоталітарно-КГБістської влади, про шкоду екології та здоров’ю городян говорити було небезпечно. Усі мали радіти розбудові хімічної індустрії у місті…

Але після розпаду СРСР відкрилися справжні масштаби екологічної та гуманітарної локальної трагедії. Виявилося, що в Черкасах весь цей час був рекордний по Союзу рівень захворюваності на серцево-судинні, легеневі та онкологічні захворювання. А рівень дитячої захворюваності і смертності в Черкасах був вище середнього по країні. Дітвора досить часто хворіла на так званий “ацетон”. А це були наслідки інтоксикації печінки та нирок дітей отруйними хімічними речовинами в повітрі…

Сьогодні Черкаси вже далеко не хімічна столиця. Але, як виявилося, це влаштовує не всіх, особливо, якщо хочеться заробити грошей, незважаючи на небезпеку здоров’ю людей.

В березні 2019 року один з найбільших вітчизняних виробників засобів захисту рослин та мікродобрив «UKRAVIT» виграв тендер UNIDO (Організації ООН з промислового розвитку) з реалізації української частини проекту «Скоординоване управління видаленням озоноруйнівних речовин (ОРР) і стійких органічних забруднювачів (СОЗ) в Україні, Білорусі, Казахстані та Вірменії». Від так, ОВ «Фабрика агрохімікатів» (Черкаси), що входить в корпорацію «Укравіт», планує побудувати центр з утилізації та переробки відходів виробництва. Це буде повноцінна виробнича лінія з переробки холодильних, морозильних камер і кондиціонерів, а також інсинераторна піч. А зважаючи на те, що для спалювання фреонів необхідні надвисокі температури, то відповідно ці потужності підходять і для утилізації непридатних для використання пестицидів.

Cтворення центру утилізації й переробки відходів планується в тій же промисловій зоні, де знаходиться саме підприємство, яке розташована в безпосередній близькості до житлових масивів. Зараз на цій території здійснюється будівництво виробничих цехів, лабораторного комплексу площею 3 тис. кв. м і додаткового складу площею 4,5 тис. кв. м.

24 квітня 2020 року на сайті Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля Міністерства енергетики та захисту довкілля з’явилося повідомлення про планову діяльність ТОВ “Фабрика агрохімікатів” під назвою “Реконструкція адміністративно-побутових, складських і виробничих будівель, інженерних споруд, які розташовані в промисловій зоні за адресою м. Черкаси, проїзд Енергобудівельників 8,10”. В якості технічної альтернативи № 2 було вказано варіант утилізації холодильних установок шляхом спалювання в багатоподовій печі Херешоф. Сам проект з утилізації небезпечних хімікатів нібито відсунули на другий план, як можливу альтернативу. Тобто, нав’язується думка, що весь проект стосується лише реконструкції будівель та споруд. Зроблено це було не випадково, адже відповідно до Наказу Мінрегіону України, розміщення нових підприємств I-II класу небезпеки (а саме таким є завод із спалювання органічних відходів) в межах населених пунктів заборонено. Ну, а якщо мова йде про реконструкцію, то Наказ можна обійти… Можливо, так думали наші продвинуті «хіміки», рахуючи майбутні прибутки.

Повідомлення про вплив на довкілля зовсім не містило інформації про технічні характеристики печі-інсинератора. Зроблено це було також не випадково, адже при згоранні фреонів утворюються вкрай токсичні хлор- та фтор- вміщуючі сполуки. Тож не зрозуміло, яким чином “UKRAVIT” планував їхню нейтралізацію.

22 вересня 2020 року на сайті Черкаської міської ради була зареєстрована петиція, в якій жителі Черкас попросили міську владу “не допустити до реалізації проект, який передбачає розміщення на території міста Черкаси інсинератора для спалювання фреону, отрутохімікатів та отруйних речовин з Черкаської області та інших областей України”. У відповідь на петицію міська рада підготувала проект рішення про підтримку петиції. Таким чином, міська громада на чолі з мером Анатолієм Бондаренком фактично заблокувала будівництво в Черкасах заводу з переробки фреону та пестицидів через порушення компанією “UKRAVIT” та її власником паном Віталієм Ільченком (який сам проживає із родиною у Києві) норм чинного законодавства.

Та наші «хіміки» на цьому не зупинилися. 20 жовтня 2020 року у сесійній залі Черкаської обласної ради відбувся захід, який офіційно називався відкриттям засідання Національної платформи “Перспективи розвитку в Україні технологічних парків з перероблення відходів”. Та фактично це були завуальовані громадські слухання щодо побудови підприємством “Укравіт” заводу з утилізації небезпечних відходів.

За інформацією із сайту самого ж “Укравіту”, підприємство збирається спалювати пестициди та фреон, і вже навіть отримало з Європи відповідне обладнання. І хоч екологічність подібних технологій ставлять під сумнів самі ж європейці, повсюдно протестуючи проти подібних заводів у себе, – а от в Черкасах лінію збирались змонтувати без громадських слухань та оцінки фахівців.

На тих “таємних слуханнях” в ОДА чинний міський голова Анатолій Бондаренко висловив категоричну думку громади: «У Черкасах не буде жодного шкідливого виробництва, в тому числі заводу з переробки небезпечних відходів». Мер наголосив, що у резолюції цього зібрання, написано чітко про розміщення на території міста заводу по утилізації фреону та інших небезпечних відходів. Але ж з 1 жовтня 2019 року набрали чинності нові ДБН планування та забудови, і згідно пункту 14.2 державних будівельних норм розміщення підприємств та виробництв певного класу шкідливості в межах населених пунктів не допускається.  Відповідно до наказу міністерства охорони здоров’я  “Про затвердження державних санітарних правил” не дозволяється будувати у межах населених пунктів сміттєспалювальні заводи.

“Черкащина – це край Богдана і Тараса, а не могильник відходів з усієї України та навколишніх держав. Тут жити нашим дітям, тут нам працювати, і ми відстоїмо наше місто”, – чітко озвучив свою позицію Бондаренко.

Але епопея із спробою розмістити в Черкасах небезпечне виробництво продовжилася. До Черкаської міської ради звернулося ТОВ «Фабрика агрохімікатів» із заявою надати містобудівні умови і обмеження для реконструкції складу тари під цех з переробки холодильного і кондиціонерного обладнання, електронних і електричних вузлів. Підприємством планується подрібнювати холодильні і кондиціонерні установки й розподіляти матеріали корпусів цих приладів. Потужність лінії переробки – 25 холодильників на добу. Замовник бере на себе зобов’язання виконувати всі умови щодо експлуатації об’єкту діяльності, впроваджувати ресурсозберігаючі, природоохоронні технології та дотримуватись вимог природоохоронного та санітарного законодавства.

28 липня 2021 року на виконання доручення міського голови відбулося засідання розширеної архітектурно-містобудівної ради за участю депутатів та представників громадськості, де розглянуто вище означені містобудівні потреби заявника ТОВ «Фабрика агрохімікатів». У ході обговорення члени ради заслухали інформацію представників ТОВ про проект і окремі технологічні особливості майбутньої роботи цеху.

У ході  дискусії депутати міської ради та представники архітектурно-містобудівної ради висловили ряд зауважень до підготовленого пакету документів. Зокрема, було вказано на відсутність повного опису технологічного процесу виділення, подальшої утилізації, зберігання й транспортування решток фреонів та супутніх небезпечних речовин тощо. Окрім того, коли до оцінки небезпечного проекту підключилися реальні, а не фейкові експерти з екології, було з’ясовано, що автори навмисно зазначили в документації розу вітрів, яка не відповідає дійсності. Виявилося, що насправді в нічний час брудні викиди з майбутнього заводу пана Ільченка мали осідати на житлові квартали Черкас та поверхню Черкаського водосховища…

Які висновки треба зробити із цих, нав’язаних нашим Черкасам, «хімічних афер»? Найперше, влада і громада мають виходити з того, що відповідно до Наказу Мінрегіону України розміщення нових підприємств I-II класу небезпеки (а саме таким є завод із спалювання органічних відходів) в межах населених пунктів заборонено.

Потрібно зауважити, що до сьогодні не з’ясовано вплив на довкілля та людей токсичних хлор- та фтор- вміщуючих сполук при згоранні фреонів. І це теж важливий аргумент у дискусії з нашими «хіміками».

І безумовно, має рацію наш міський голова, коли наголошує, що Черкащина – це мальовничий край Богдана і Тараса, а не могильник відходів.

Ну, а керівникам «UKRAVIT» треба чітко, по-народному сказати: даруйте, не треба нас дурити!

Віктор Мисник, голова комітету з питань соціального захисту та екологічних проблем Гуманітарної ради при Черкаському міському голові, член товариства «Екологія»