Волонтерки Ольга Бондаренко, Надія Таіс та Лідія Ступаченко – шкарпеткове тріо благодійного фонду “Волонтери Дніпровського”. Як розповіла Суспільному його директорка Любов Здоровенко, щомісяця жінки плетуть десятки шкарпеток для українських військових.

Пряжу купують у секонд-хенді та користуються принесеними матеріалами від небайдужих, бо вдома використали усі запаси.

За пів року роботи сплела 300 шкарпеток, а за день виплітає дві пари, розповіла волонтерка Ольга Бондаренко:

“Я кожній дитині посилаю подумки, щоб повернувся додому живий. Вони ж мокрі там на передовій. Я хочу, щоб вони наділи шкарпетки та лягли спати у них. Я навіть у шкарпетку віддрукувала молитву живої допомоги, і у кожну пару поклала цю молитву й написала: повернись додому живий, бабушка Оля, місто Черкаси”.

Хоч усі троє плетуть за однаковою схемою за допомогою п’яти спиць, шкарпетки між собою відрізняються, зазначила Лідія Ступаченко. Її фірмовий знак – це синьо-жовті нитки, якими вона позначає кожну пару:

“Це моя фішка з 2014 року. Колись приходив хлопець до нас, я йому хотіла подарувати такі шкарпетки, а він відповів, що вже такі має. У мене онук зараз на передовій, тож я знаю, що у них у всіх різні ноги є”.

Шерстяна або напівшерстяна пряжа для шкарпеток підходить найкраще, але може додати і штучної нитки для міцності, зазначила волонтерка Надія Паіс:

“Немає такого дня, щоб я не в’язала. Якщо є хвилинка на відпочинок, я підбираю пряжу, спиці, сідаю і в’яжу, бо це такий мій маленький внесок. Днів через десять завжди приношу п’ять-шість пар”.

За словами Любові Здоровенко, з 2014 року навесні та влітку волонтерки роблять запас на зиму:

“Протягом року у нас немає перерви. За ці роки волонтерки сплели понад 10 тисяч пар. Бо шкарпетки і протираються швидко, і зношуються, і їх немає, де сушити. Тому такі шкарпетки дуже потрібні захисникам”.