Соцмережі для декого з українців стали не лише платформою, де можна поділитися власною думкою, а й майданчиком для цькування, образ і погроз, місцем виплескування агресії. Особливо помітно це стало у період повномасштабної війни, коли вся країна живе в умовах постійного стресу.

Чому люди пишуть «токсичні» й образливі коментарі, чому ми так легко дозволяємо втягувати себе в онлайн-суперечки і які це має наслідки для нашого психічного здоров’я? Читайте у новій публікації від МОЗ.

Є кілька чинників, які сприяють тому, що люди йдуть виплескувати негативні емоції в інтернеті:

Ефект натовпу

Коли одна людина пише щось негативне у коментарях, її однодумці відчувають підтримку, стають частиною певної групи людей і ніби отримують «індульгенцію» висловлюватися в такому ж ключі.

Анонімність і відсутність більшості обмежень

Можливість коментувати дописи анонімно чи під вигаданим іменем дає «свободу» позбавлення від відповідальності за свої слова. Така безвідповідальність спотворює соціальні норми, яких більшість із нас дотримується у реальному житті. Будь-хто з клавіатурою може написати що завгодно без жодних наслідків для власної репутації чи без подальшого покарання.

Схильність до дегуманізації онлайн

Коли спілкуємося в реальному житті, ми можемо бачити, як люди реагують на наші слова, отже часто намагаємося ретельно їх добирати й слідкувати за тим, що говоримо, аби не зачепити почуття інших. В інтернеті ж є хибне враження, що ми коментуємо в порожнечу. Тож причин стримувати агресію меншає.

Відсутність зворотного зв’язку в реальному часі

Коментарі в інтернеті дають нам змогу грати монолог. Спіч, який у реальному житті можуть зупинити інші, в інтернеті перервати нікому. Тож коментатор може повністю ігнорувати репліки інших учасників дискусії та продовжувати коментувати все, що заманеться.

Тривале «захоплення» інтернет-баталіями може неабияк впливати на наше самопочуття: підсилювати тривожність, знижувати самооцінку, здатність до концентрації і навіть демотивувати. Проте є кілька способів зменшити такий вплив.

Обмежте «екранний час» 

Регламентування кількості часу перед екранами гаджетів не лише звільнить кілька годин дня для більш корисних речей, а й дозволить покращити сон та підвищити мотивацію до виконання інших завдань. Спробуйте підрахувати, скільки хвилин чи навіть годин ви витрачаєте на читання соцмереж, а потім заплануйте на цей час корисну активність: пройдіться парком, зробіть руханку або зателефонуйте близьким. Встановить ліміт часу, протягом якого ви дозволите собі читати онлайн-коментарі чи відповідати на них. Важливо також влаштовувати дні «цифрового детоксу», коли ви зможете не користуватися гаджетами взагалі. Крім того, спробуйте відмовитися від використання смартфона чи ноутбука щонайменше за годину до сну.

Будьте уважні до джерел інформації

Якщо вас чіпляють негативні коментарі в інтернеті, уникайте платформ, що дозволяють анонімність. Звісно, наявність імені коментувальника – це не 100% гарантія «екологічного» середовища, проте це – все ж непоганий фільтр. Якщо ж джерелом негативу є хтось із ваших знайомих, спробуйте зрозуміти його чи її мотивацію, поговоріть про свої відчуття. Зрештою, ви завжди можете припинити дискомфортне спілкування.

Приділіть час хобі

Якщо вам погано від читання коментарів в інтернеті, знайдіть інше хобі. Спробуйте обрати захоплення, що потребують механічної роботи: плетіння гачком, малювання, фітнес, догляд за квітами, складання пазлів тощо. Так ви зможете відволіктися від постійного обдумування прочитаного в мережі. Крім того, спробуйте відстежити свій настрій, щоби дізнатися, що допомагає вам покращити загальне самопочуття.

Залишайте позитивні коментарі для інших

Якщо ви не можете відмовитися від використання соцмереж, спробуйте замість автоматичного натискання кнопки «подобається» залишати позитивні коментарі до публікацій інших людей. Ваш позитивний коментар спонукатиме людей також бути позитивними, добрішими до інших.

Використовуйте соцмережі для підтримки важливих зв’язків

Сенс соціальних мереж полягав у спілкуванні. І хоча вони часто спричиняють відчуття самотності, але й також можуть бути інструментом, який допоможе підтримувати зв’язок із тими, хто зараз далеко. Ми роз’їхалися містими і країнами, але завдяки соціальним мережам можемо будь-коли спитати один в одного: «Ти як?».   Складіть список людей, спілкування з якими робить вас щасливими, та намагайтеся спілкуватися з ними якомога більше.

Якщо вам не вдається налагодити самопочуття, можливо, варто звернутися до фахівця із психічного здоров’я, який може запропонувати спеціалізовану підтримку. 

Публікація підготовлена у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої першою леді України Оленою Зеленською.