Міжнародний день сиру і хліба (International Cheese and Bread Day) відзначають 15 листопада. Подія згадується в деяких ресурсах, але не відомо ким і коли вона створена. Міжнародний день сиру і хліба – це не просто свято про їжу, а й про дослідження нових смаків, текстур і поєднань, способу їх подачі до столу та оформлення.

Хліб і сир мають незліченну кількість смаків і текстур, від м’якої та пухкої бріоші до міцного та пікантного блакитного сиру. Різноманітність цих продуктів означає, що на вас завжди чекає новий дегустаційний досвід. Незалежно від того, чи любите ви класичний пшеничний хліб або хліб на заквасці, чи віддаєте перевагу вершковому смаку брі або гостроті пармезану, тут знайдеться щось для кожного.

Одне з найвишуканіших смакових поєднань, яким можна насолоджуватися в цей день, – це поєднання солодкого і кислого. Додавання соусів та джемів до сиру та хліба може перетворити просте задоволення на вишукану страву. Улюблені тости з сиром можна перетворити на кулінарний шедевр, додавши гострого яблучного чатні або солодкого і пряного томатного джему. З розвитком соціальних мереж, таких як Instagram, сирні дошки та хлібні тарілки стали важливим трендом на ринку ремісничих виробів. Мова йде не лише про смаки, але й про презентацію. З 2020 року, із закриттям ресторанів і кафе, багато хто звернувся до створення розкішних обідів вдома. Добре зібрана сирна дошка або хлібна тарілка може бути як заспокійливим засобом, так і засобом для кулінарної творчості. Міжнародний день сиру і хліба – це свідчення нашої любові до цих фундаментальних елементів кухні. Це день, коли ми відкриваємо нові смаки, насолоджуємося комфортом вже знайомих страв і ділимося радістю їжі з друзями та сім’єю. Тож візьміть свій улюблений хліб та сир, поекспериментуйте з продуктами і приєднуйтесь до святкування цього вічного дуету.

Цікафі факти про сир:

В епоху Відродження в Європі вчені й лікарі раптом зробили сенсаційне «відкриття» — сир шкідливий для здоров’я. Причому, це переконання зберігалося досить довго. Тільки в XVIII столітті міф про шкідливість сиру для людського організму був розвінчаний.

Кількість сортів сиру, вироблених в усьому світі, підрахувати просто неможливо. Наприклад, у Франції їх приблизно 500, в Італії Приблизно стільки ж. Одного разу художник Сальвадор Далі сказав, що якщо в країні не виготовляється хоча б 50 сортів сиру і стільки ж сортів гарного вина, отже, країна дійшла до ручки.

У багатьох сортах сиру утворюються характерні отвори. Вчені з’ясували причини цього явища — дірки утворюються через вуглекислоту, яка скупчуються в мікропорожнечі продукту. Від хімічного складу газу залежить і розмір дірок, наприклад, у швейцарському сирі «Емменталь» їх діаметр може досягати двох сантиметрів.

Світовим лідером за споживанням сиру на душу населення є Греція. У середньому кожен житель цієї країни споживає приблизно 27 кілограмів сиру на рік. Трохи поступається Франція — 24 кілограми. А ось середньостатистичний американець з’їдає за рік сиру вдвічі менше, ніж грек.

«Королем сирів» називають знаменитий італійський «Пармезан». Термін його дозрівання досягає декількох років. Щоби приготувати класичний «Пармезан», необхідно строго дотримуватися низки вимог. Наприклад, корови, з молока яких готується сир, мають їсти тільки натуральну траву й сіно. Будь-які кормові добавки заборонені. Багато банків Італії охоче видають кредити фермерам під заставу цього елітного сиру.

На півночі Швеції виробляють унікальний сир із молока лосів. Тварин утримують на спеціальній фермі. З огляду на те, що щоденний надій від однієї лосиці не перевищує двох літрів, сир виробляється в обмеженій кількості. Вартість одного кілограма досягає 1 000 доларів, основними клієнтами є елітні ресторани.

Сировар із Франції Андре Симон є автором грандіозного літературного трактату «Про сирну справу». На складання трактату Симон витратив цілих 17 років, докладно описавши технологію приготування 839 сортів сиру.

Ковбасний сир винайшли в Шотландії. Таким способом шотландським технологам вдалося «відроджувати» зіпсований сир. У нього додавали олію й соду, підігріваючи цю суміш на водяній бані. Смак, ясна річ, був далеко не ідеальним, але такий сир можна було їсти, не побоюючись отруєння.

Незвичайний сир виробляє британська компанія «Long Clawson Dairy». Він є найдорожчим у Великобританії. Річ у тому, що до складу цього сиру входять золоті пластівці. Навіть невеликий шматочок обходиться в пристойну суму. Незважаючи на це, виробники стверджують, що не страждають від браку замовників. На нього ціла черга з числа найбагатших людей планети, тому, знайти такий сир у вільному продажі — ціла проблема.

Французький сир «епуас» має такий різкий запах, що його заборонено перевозити в громадському транспорті. Проте, його дуже любив імператор Франції Наполеон Бонапарт. Центром виробництва цього сорту є містечко епуас у Бургундії, звідси й назва сиру. Виробництво сиру «епуас» до середини ХХ століття практично повністю припинилося. Для його порятунку в 1968 році був навіть організована «Профспілка захисту епуасу». Для виробництва сиру потрібне дотримання багатьох правил, причому, виготовляти його дозволено лише в деяких комунах Франції.

Цікаві факти про хліб:

У середньому людина з’їдає за все життя близько 7 тонн хліба і 35 тисяч булочок. Щодня людство споживає понад 9 мільйонів буханців і приблизно половина хліба, який кожен день з’їдається в усьому світі, йде на приготування бутербродів. “Ламання” хліба є поширеним жестом миру і примирення. Хліб — це єдиний продукт, який їдять у всьому світі і цінують представники всіх релігій.

За свідченнями археологів перший хліб почали випікати понад 7 тисяч років тому. Він був виготовлений не зі злаків, а з жолудів. А там, де не росли дуби, борошно робили з горіхів.

В різних країнах його виготовляли з того зерна, яке там росло. Наші пращури пекли з пшеничної, житньої, вівсяної муки. Індіанці – з кукурудзяної, єгиптяни — з дурри, або азійський сорго…

У кожного народу є свої улюблені рецепти виготовлення хліба. У кавказців – лаваш, у євреїв – маца, у німців — брецель, у французів — багет, в італійців — чіабата, в мексиканців — тортилья, а в індійців – чапати.

Однією з найдавніших одиниць виміру в багатьох народів було ячмінне зерно. Так, наприклад, дюйм в англосаксонській системі числення дорівнює трьом ячмінним зерняткам.

З давніх-давен пекарі дуже цінувалися. У Стародавній Греції булочник міг зайняти дуже високу посаду. У Римі раб, що вмів пекти хліб, коштував в десять разів дорожче вправного гладіатора. А за старими німецьким законам злочинець, який убив пекаря, карався втричі суворіше, ніж за вбивство будь-якої іншої людини. У Візантії пекарі не обкладалися ніякими державними повинностями, але, якщо вони випікали і продавали хліб низької якості, їх могли піддавати покаранням – відшмагати, обстригти наголо, прив’язати до ганебного стовпа, відправити у вигнання.

У багатьох народів досі існує традиція з’їдати весь хліб до крихти і знаходити застосування навіть черствому шматочку, тому що викидати хліб — гріх. В середні віки в Європі хлібом також користувалися не тільки для їжі, але і для сервірування столу. Черстві шматки хліба клали на стіл замість тарілок, а вже на них клали їжу. Після обіду хліб, що просочився цією їжею з’їдали або віддавали собакам.

Історія булочки з родзинками може змусити і гидливо поморщитися, і посміхнутися. Одного разу знаменитий булочник сильно осоромився: в тісто, призначене для саєчок, випадково потрапив тарган. Бідолаху-пекаря викликали «на килим» і з обуренням пред’явили йому зіпсований виріб. Філіпов не розгубився: він заявив, що темно-коричневий «сюрприз» у здобі – звичайна родзинка. І зараз же довів свої слова справою: з’їв булку, знищивши усі докази. А коли гроза минула, подумав, чому б справді не спробувати класти в булочки родзинки …

«Король» сучасного фастфуду — сендвіч – був винайдений графом Сендвічем, який був настільки схиблений на іграх, що не бажав відриватися на їжу. Він грою заробляв на експедиції в далекі країни. Одна з його експедицій відкрила нові землі, які назвали ім’ям спонсора. На карті світу з’явилися Сандвічеві острови, а лорд Сендвіч цим увійшов в історію двічі. Саме він і звелів приносити йому їжу, вміщену між двома шматками хліба, щоби м’ясо чи щось ще з «начинки» не бруднило пальців.

1З хлібом пов’язано багато незвичайних рекордів з Книги Гіннеса. Наприклад, справжнісінький гігант серед булок з’явився в 1996 році в мексиканському Акапулько. Місцеві пекарі спекли диво-виріб завдовжки понад 9 км.

Лаври приготування найшвидшої булочки належать пекарям з Wheat Montana Farms and Bakery, рекорд яких був занесений в книгу рекордів Гіннеса в 1995 році. Вони змолотили пшеницю в полі, змололи її в борошно, а потім замісили, сформували коржик і випекли його всього за 8 хвилин і 13 секунд.

Найбільший коровай в світі був зареєстрований на Софіївській площі в Києві і потрапив до Книги рекордів Гіннеса. Коровай спекли спеціально для «Свята хліба та врожаю». Його вага була 150 кг, висота 65 см, а діаметр рекордсмена виявився 160 см.