Історія волонтерки Яни Тябут з Черкас розпочалася 17 років тому — саме тоді вона забрала з вулиці свого першого кота Веніаміна. Згодом почала лікувати і прилаштовувати безпритульних тварин у родини друзів. Коли зрозуміла, що може більше, створила доброчинну організацію “Доброкіт”, розповіла Яна Тябут Суспільному.

“Порятунок котів тривалий час був просто моїм хобі. Коли в мене з’явилася власна квартира і в мене з’явився мій перший кіт. Це було 17 років тому. І от з цього кота врятованого з вулиці, я вважаю, і почалася моя історія любові до котиків, до їх порятунку”.

Першого кота, якого врятувала волонтерка звали Веніаміном, зараз його немає серед живих, додала Яна:

“Наш Вєнічка особливий був котик. Завдяки Вєні оця вся адаптація тварин, які потрапляли до нас додому, вона проходила легше. Бо він був просто ідеальним котонянем. Він всіх малюків вчив їсти, вчив ходити в туалет”, — пригадала Яна.

Додала, що коли розпочинала справу, розуміла про відповідальність:

“Тому, що я не можу сказати котам: «сьогодні не їмо, бо їжі немає. Не хворіємо, бо коштів немає, щоб лікуватися. Ні”.

Нині у Яни є окреме приміщення для врятованих котів — вона його називає “котоцентром”. Проте з’явилося воно не відразу, спочатку волонтерка забирала котів з вулиці до себе в квартиру, прилаштовувала до друзів:

“У приміщенні нашого котоцентру котики перебувають до моменту всиновлення. На втілення цієї мрії «пішло» близько двох років і от ми маємо це неймовірне місце, як я його називаю наш «котохрам». У нас тут є карантинні бокси, куди, ми забираємо новеньких, щоб вони побули без контакту з іншими котиками, поспостерігали — за ними.

Наразі в “котоцентрі” перебуває 15 котів. Утім кількість постійно змінюється, додала Яна:

“Когось забирають у родину. Хтось приїздить до нас, когось виписують з клініки. Хто проходить вакцинації і лікування. Для мене — велика відповідальність віддати тварину в надійні руки. Тому ми обов’язково підписуємо угоду про всиновлення, де є інформація і про тварину, яку ми віддали, і про людину, яка всиновлює. Навіть всі паспортні дані, які підтверджують особу, що ця особа — це вона, яка всиновила нашого котика. Людина має розуміти чи вона спроможна годувати гарним кормом, утримувати в умовах певних. Це дуже відповідально. Я так вважаю”.

З приходом повномасштабної війни волонтери також рятують котів з інших областей України, розповіла Яна.

“Точну цифру назвати дуже складно, бо я ніколи не рахувала це з самого початку, як почала рятувати тварин. Я думаю, до двох тисяч тварин, яких я тримала в руках, і яким я знайшла домівки. Є родини, які всиновлюють одного котика, повертаються за наступними. Як приклад — Славина родина, вони готові були допомогти і перетримкою для котиків. Але ж ми розуміємо, ті люди, які справжні котолюби, вони вже потім просто не віддадуть цього кота. Тому, у їхній родині живе наших три доброкотика наразі”.

Яна додала, що притулок назвала “Доброкотом”, тому що вони роблять добро для котів:

“У нас найдобріші коти у світі. Коти взагалі несуть добро в родини, які їх всиновлюють, позитивні емоції дарують. Якщо ти вже вмієш, якщо ти вже знаєш як допомогти, як врятувати, як знайти підхід — це має множитися. Я вважаю, що цим треба ділитися з людьми. Підключати команду для того, щоб більше таких от щасливих котиків було навколо себе”.