Українці можуть сперечатися про Достоєвського і Мандельштама, але росіяни – що вони знають про Семенка чи Жадана? Нічого не знають – це доводять їхні спроби знайти Бандеру під Маріуполем чи окопатися в радіоактивному Рудому лісі. А невігластво – це стовідсоткова загибель, чи не так? Про це пише у своєму блозі на сайті «Gazeta.ua» український політик, наш земляк Віталій Чепинога.

В чому ми сильніші, ніж “вони”? У знанні! Ми їх знаємо, вони нас – ні!

Моя “бульбашка”, моє коло може розповідати про екзистенціалізм Достоєвського, есеїстику Мандельштама та абсурдистський морок Андрія Платонова годинами. Вони нам нічого не розкажуть ні про Стефаника, ні про Жадана.

Вони сюди прийшли, як вівці в болото. Вони окопувалися в Рудому лісі, біля ЧАЕС. Вони ловили Степана Бандеру під Маріуполем, вони були щиро обурені унітазами, інтернетом та кормом для кішок в українських селах.

Женя Кузнєцова якось мені сказала: наша помилка в тому, що ми не знали їх аж так глибоко. Ми не думали, що все воно аж так насправді…
Ми думали, що Достоєвський перебільшував. Достоєвський – згладжував.

Ми їх не знали до дна. Але вони нас не знали й не знають взагалі ніяк. Окупанти потрапили прямо в страшне фентезі. Інша планета, інша цивілізація…
Гаї шумлять, кабачки колосяться, карасі купаються… Рай!!! А тут щось з землі вилізло і всіх поїло… Скіфія, Дюна!

Буде тобі, враже!