15 грудня у столицівідбулась без перебільшення історична подія: Об’єднавчий собор православних церков, на якому нарешті було створено Православну церкву України – незалежну і єдину. Вітаючи вірян і всіх українців із цією подією, Президент Петро Порошенко заявив, що Об’єднавчий собор став лише початком створення нової Православної церкви України.
“Україна не була, не є і не буде канонічною територією Російської церкви. В листопаді цього року Священний синод Вселенського патріархату схвалив текст Томосу про надання незалежності Українській церкві і ухвалив рішення про скликання Об’єднавчого Православного Собору”, — нагадав глава держави учасникам Об’єднавчого Собору і всім українцям.
“Це — питання нашої української державності. Ми набуваємо, нарешті, духовну незалежність, яку можна порівняти з набуттям незалежності політичної. Ми обрізаємо пута, які прив’язують нас до імперії”, — яскраво висловився Порошенко.
Президент також наголосив, що не справа світської влади визначати кому, як і куди передавати монастирі.
“Більше того, я не просто буду займати нейтральну позицію, а буду категорично проти цього, тому що це порушує міжконфесійні відносини і світ, і може повністю дискредитувати ідею створення помісної церкви”, – заявив Порошенко.
“Разом з тим, може бути воля громадськості, і в законах будуть прописані відповідні процедури. Наскільки мені відомо, вже є відповідні законодавчі ініціативи у Верховній Раді. Це все повинно бути впорядковано, і всі повинні знати, яким чином за законом їм діяти”, – додав глава держави.
Об’єднавчий собор українських православних церков обрав головою єдиної Української помісної православної церкви митрополита УПЦ КП Епіфанія. На момент обрання Епіфаній був митрополитом Переяславським і Білоцерківським, намісником Видубицького чоловічого монастиря у Києві, ректором Київської православної богословської академії.
Про те, як проходив Собор, та на що сподіваються священики, на прес-конференції розповіли Митрополит Черкаський та Чигиринський владика Іоан, секретар Конcисторії УАПЦ отець Віталій, Кандидат філософських наук Павло Кретов.
Митрополит Черкаський та Чигиринський владика Іоан:
– 15-го грудня відбулася подія, вагу якої зараз навіть важко описати і підібрати відповідні слова. 1030 років тому, коли була започаткована Київська митрополія в складі Константинопольскої патріархії, наша церква і народ мріяли про, те що колись тут буде своя помісна автокефальна православна церква. Був період, коли церква, як митрополія, перейшла в підпорядкування Москви. І як засвідчив Константинополь – незаконно перебувала в цьому складі більше 300 років.
В минулому столітті була спроба утворити об`єднану, єдину українську церкву . Про що були видані відповідні директиви, був зібраний Собор. Але через вторгнення військ більшовиків так і не відбулося об`єднання у єдину церкву. Тож можемо констатувати, що у цьому столітті це нарешті вдалось. Ми відтепер маємо нашу незалежну державу, що зуміла зупинити ворога на відміну від українців минулого століття, і я переконаний, що дасть йому остаточну відсіч.
Утворення єдиної української церкви – звільнення від ідеологічного рабства. Звільнення від так званої ідеології “руського міра”, яка тримала українців дуже довгий час в такому духовному поневоленні, ніби другосортний народ. Взагалі народ, що ніби і не існує. Народ, що ніби є лише частинкою якогось “вєлікоруськго народу”. Ідеології, яка передбачає підпорядкування Москві, як духовному центру, із різними забобонами, такими, що ніби ми потрапимо в пекло, у разі відходу від Москви…
Залишилось дочекатися тільки офіційного документу Томосу.
Те, про що мріяли українці, а особливо останні 25 років незалежності, будучи роз`єднаними, відтепер здійснилося. Хоча, на жаль, ще не усі увійшли в єдину церкву, багато хто ще чекає документу Томосу, тобто паспорту нової церкви. І готові входити в нашу церкву тільки після цієї формальності.
Багато хто засвідчує приховано, таємно свою готовність, адже боїться покарань від Москви. Але я вважаю, що у досить швидкий період наша церква об`єднає усіх православних в Україні.
Владика Іоан окреслив процедуру об’єднання:
– Собор мав початися о десятій годині 15 грудня символічно у Святій Софії Київській, перед цим була спільна молитва в храмі Теплої Софії. Задля утворення Єдиної помісної української православної церкви Київський патріархат і Автокефальна церква мали пройти процес самоліквідації наших церков перед об`єднанням – така обов`язкова процедура і умова Константинополя. Тобто Собор міг розпочатись лише після юридичної ліквідації УПЦ КП і УАПЦ.
Це безпрецедентний крок, адже для Київського патріархату ці двадцять з лишнім років були роками постійної боротьби за існування – ряд спроб ліквідації, починаючи з жорстокого, звірячого, кривавого побиття похоронної процесії Святійшого патріарха Володимира, згодом спроба комуністів заборонити і зняти з реєстрації нашу церкву. Та просто системні дії і спроби знищити церкву Київського патріархату.
І тепер, на Соборі Святійший патріарх Філарет, який поклав усе своє життя задля нашої церкви, витерпів обплювання, побиття, гоніння заради існування церкви, мав своїми руками заради об`єднання підписати ліквідацію Київського патріархату. Після розмови з Президентом України, після спільної молитви і гарантій Константинополя ми заради Томосу і об’єднання юридично ліквідували церкви Київського патріархату і Українську автокефальну церкву.
Не буду приховувати, що задля цього нам довелося залагодити багато протиріч, які були, це правда. Але ми зважили, що є першочергове, а що є другорядне для нас і для України і пішли спільно на цей крок.
Також маємо віддати належне двом архієреям Московського патріархату, які пішли з нами разом на Собор, знаючи, що їх очікує у відповідь від Москви… А це однозначно заборона в священнослужінні, однозначно зміщення з кафедер, хоча би на папері. Проти них “робота” Москвою досі ведеться дуже серйозна.
У цей же вечір, вже після Собору, один з архієреїв Московського патріархату, вже відповідно колишній, показував повідомлення йому з прокльонами і погрозами…
Варто розуміти, що Москва не милосердна. Вона буде діяти проти України до останнього, допоки у неї будуть засоби і змога. Але відтепер ці засоби і змоги у неї зменшуються.
Одразу після рішення синоду Московського патріархату в Україні про заборону цих архієреїв відразу Вселенська патріархія встала на захист їхнього архієрейського достоїнства і видала лист, що підтверджує їхній канонічний статус, їхній сан і членство в уже Єдиній помісній українській православній церкві .
Собор же розпочався замість десятої аж о другій годині. Тобто ми бачимо, наскільки це був непростий процес. Адже зібралися ієрархи трьох церков, які два десятиліття не сідали так тісно за стіл спілкуватися про єдину церкву. Тому величезна подяка нашому Президенту, адже перед Собором п`ять разів домовленості між церквами заходили в глухий кут, і лише з його приходом у цей процес і його вмінням переконувати ми змогли досягти в усьому згоди і розпочати єднання, обрали предстоятеля єдиної церкви – Блаженнійшого митрополита Епіфанія.
Владика Іоан також висловив своє бачення щодо церкви Московського патріархату на Черкащині і її очільника Митрополита Черкаського і Канівського Софронія:
– На Соборі було присутньо два ієрархи Московського патріархату із 10, що підписали звернення до Вселенського патріарха. Не варто їх в чомусь звинувачувати, дорікати. Адже тиск Москви настільки сильний на них, що дійшло до того, що, наскільки мені відомо, владику Агапіта одіозний депутат Новінський зі своїми охоронцями прямо вивіз з готелю в Печерську лавру, аби він не зміг взяти участь у Соборі.
Для архієрея бути присутнім на Об’єднавчому Соборі – неймовірно серйозний крок. Після такої поїздки архієрей просто вже не зможе назад повернутися.
Ми переконані, що не тільки ті архієреї Московського патріархату, що підписалися за створення української Помісної церкви, увійдуть в нашу церкву, а й інші. Адже хтось по хворобі, хтось з інших причин не був присутнім. Церква відкрита для всіх архієреїв, священиків, громад.
Думаю, що владика Софроній зробить ці кроки, які декларував, як тільки одужає (владика Софроній записав відеозвернення для черкащан, де пояснив, що не був на Об’єднавчому Соборі, бо хворіє, – ред.).
Хочу закликати усіх священиків черкаської єпархії московського патріархату підтримати владику Софронія у цьому. Так само священиків Уманської єпархії підтримати, а владиці Пантелеймону, архієпископу Кіровоградському і Новомиргородському, зробити цей крок, аби ми усі на Черкащині об’єдналися в єдину православну церкву України
Секретар Конcисторії УАПЦ отець Віталій:
– Утворення Єдиної помісної української православної церкви, визнаної Константинополем, – надзвичайна подія для нашого покоління. Безліч українців в минулі часи поклали своє життя за єдину країну, за єдину церкву під омофором Вселенського патріарха. Церква досить багато разів наближалася до того, аби отримати Томос. На початку минулого століття зокрема вийшов декрет про автокефальну церкву, і у 1921-му році, і у 1924-му, 1942-му були спроби єднання українського народу не лише єдиними територіями, а і єдиним духом молитов. І у 1989-му році, і у 1992-му році, 2008-му році ми намагались утворити єдину церкву і ось тепер ми підійшли найближче – ми вже під омофором.
Не лише у тих людей, що чекали на Софійській площі, бігли сльози з очей, але й ті душі, там, на небесах, я переконаний, також раділи, що прожили своє життя не марно, загинувши в боротьбі за Україну. Те зерно, що вони сіяли, нарешті проросло у наші часи.
Відтепер ми молимося і дякуємо, що нарешті Україна стала незалежною в усіх аспектах – і духовно, і державно.
Кандидат філософських наук Павло Кретов:
– Відзначу, що це безперечно унікальне явище, масштаб якого досі ніхто ще не усвідомив до кінця. Ні в соціально-філософському, ні в релігієзнавчому контексті.
Хотів би ще акцентувати на такому аспекті, що для нашої країни це є шансом стати модерною нацією в європейському контексті. Відтепер завдяки спільній праці наших церков і Вселенського патріархату ми нарешті можемо відійти від синодальної, авторитарної моделі церкви, що притаманна Московії.
Той проект Томосу, що вже був оприлюднений Константинополем Києву свідчить про те, що українська церква має цілком реальний шанс на оновлення і відхід від цієї московської традиції “митрополитбюро”, адже церква відтепер повертається до апостоларної, єписькопської моделі. Цього дійсно осягнути відразу не можна, адже так в Україні ще не було ніколи. Практично це можна порівняти з новим народженням країни.
З точки зору легітимності церкви в Україні, відтепер запитання виникають лише до підстав існування тут так званого Московського патріархату, оскільки це тепер не “територія Москви” і їх існування поки підтримується лише неусвідомленням громад, що відбулось, і агресивним впливом з Росії.
Взагалі, можливо цього не варто мені говорити, але я вважаю, що Московський патріархат взагалі не зовсім є церквою. Адже те, як вони себе поводили і поводять, – не відповідає духові християнства.
Начальниця управління взаємозв’язків з громадськістю та інформаційної діяльності Департаменту культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації Людмила Товстопят:
– Громади київського патріархату та української автокефальної православної церкви Черкащини готові до об’єднання відповідно до рішень собору, що відбувся 15 грудня в Києві.
Процес же входження до складу церкви громад нинішнього московського патріархату, звісно, не простий та потребує часу. Утім, ця платформа міцно закладена на принципах добровільності, безконфліктності і взаєморозуміння. Наразі необхідно максимально посприяти процесу перереєстрації релігійних громад, аби він в області відбувся якнайшвидше.
***
Нагадаємо, 15 грудня Об’єднавчий собор представників українських православних церков обрав митрополита Переяславського та Білоцерківського Української православної церкви Київського патріархату Єпіфанія предстоятелем єдиної помісної православної церкви в Україні. Вселенський патріарх Варфломей підтвердив, що 6 січня 2019 року вручить предстоятелю Православної церкви митрополиту Київському і всієї України, блаженнійшому Єпіфанію томос про автокефалію.
КОМЕНТАРІ