Чи можливо в нашій країні таке, щоб живу людину, цілком при пам’яті і абсолютно самодостатню, позбавили всіх прав на її майно і навіть на право захищати його в суді? Виявляється, можливо. І таке можуть зробити із будь-яким пересічним черкащанином, якщо він раптом як ФОПка взявся за якийсь багатомільйонний підряд, замовник робіт вирішив його просто кинути, і на стороні останнього стоять серйозні посадовці. При достатній «впливовості» боржника, наша «непідкупна» Феміда запросто вдарить молоточком і виголосить, що ви – ніхто і звати вас ніяк, а ваше майно – вже і не ваше. І жодні нинішні потуги влади провести в країні так звану «судову реформу» ситуацію не змінили, більше того, закрили перед простими людьми навіть ті судові двері, які раніше для них були привідкритими і вселяли хоч якусь надію на справедливість…
Історія фізичної особи – підприємця із Черкас Олександра Петровича Костогриза яскрава тому ілюстрація.
Ще у 2012 році Олександр Костогриз, який займався будівельним бізнесом, взявся ремонтувати приміщення однієї черкаської швейної фабрики. Між собою вони уклали всі необхідні угоди і розпочали співпрацю, яка певний час тривала без проблем. Замовлення було досить великим, тож Костогриз радів, що зможе працювати не один місяць. Як і годиться, він затвердив проект, оформив всі необхідні дозволи, і поетапно взявся за будівлю, попередньо погодивши кошторис.
Згідно із договором, на кожному етапі замовник із виконавцем складали акт про виконані роботи, і на рахунки Костогриза мали надходити відповідні кошти. Однак у вересні 2012 року із черговим актом виникли проблеми, тож кошти за зроблену роботу затримались. Зрозуміло, що оскільки мова йшла про мільйон з лишком гривень, підприємець вирішив дочекатись оплати, а вже потім починати наступний етап ремонту.
Утім, доки він з’ясовував причини проблем, замовник знайшов іншого підрядника і у 2014 році здав будівлю в експлуатацію.
Зрозуміло, що у Костогриза не залишалось нічого іншого, як іти в суд і там доводити, що справді має право отримати свої півтора мільйона гривень за роботу. Ясно і те, що подібні судові тяжби не вирішуються за місяць – два, бо щоб дослідити всі обставини та визначити правомірність претензій, потрібні спеціалізовані експертизи та ґрунтовне вивчення документів.
Зрештою, Господарський суд Черкаської області у 2017 році задовольнив позов Олександра Костогриза, а Київський апеляційний господарський суд, де відповідач оскаржував дане рішення, залишив його в силі. Тож колишнім партнерам Костогриза довелося навіть почати виплачувати борг, який на той момент із пенею та інфляційними відшкодуваннями сягнув 1 мільйона 700 тисяч гривень.
Саме на цьому етапі у справу раптом втрутились «вищі сили». До того ж, зазвичай, коли предметом суперечок стають такі поважні суми, є багато бажаючих «взяти участь» у «ділінні».
Варто зауважити, що ще у 2013 році претензії висловила податкова. Справа в тому, що бухгалтер Костогриза, заповнюючи щорічну декларацію, необачно «забила» в документ і очікувану суму прибутку, розрахувавши, які податки буде з неї сплачено. Сума на рахунки так і не надійшла, тож податки також «зависли» в очікуваннях. Однак фіскалам треба було виконувати план по зборах, і вони не один раз викликали до себе Костогриза «на бесіди». Пару разів все закінчувалось тим, що підприємець писав розписку, щось типу: «як тільки на мої рахунки надійдуть кошти за виконані роботи в сумі такій-то, зобов’язуюсь сплатити податки з них у сумі такій-то». А що ще могли «видушити» податківці з підприємця? Доки прибутки залишались «віртуальними», ніхто не міг стягнути по-справжньому з них відрахування в бюджет.
Так тривало кілька років. Однак за цей час Олександр Костогриз встиг «заїстися» із тодішнім губернатором Сергієм Тулубом, бо його залучили ремонтувати причал в Каневі біля Чернечої гори, а гроші за це не заплатили. Соратник Віктора Януковича дуже полюбляв подібну практику, і в області можна знайти не одного такого підприємця, який виконав мільйонні замовлення за спасибі, самотужки потім розгрібаючи борги своїм працівникам по зарплатах і «хвости» по податках. Та от тільки в Костогриза «вистачило нахабства» вимагати заплатити йому заборговане, та ще й публічно заявити про ошуканство. А цього Сергій Борисович не пробачав.
Яку роль відіграв черкаський губернатор у наступних поневіряннях Олександра Петровича, чи давав він якісь розпорядження податківцям щодо нього, чи проводив хтось паралель між канівськими боржниками Костогриза і черкаськими, сьогодні вже ніхто достеменно не довідається, однак несподівано для самого підприємця давня «боргова історія» наклалась на свіжу, і в перипетіях раптом виплила постанова суду про початок стосовно нього процедури банкрутства. Підставою стали несплачені податки із тих сум, які Костогризу не заплатили. Абсурд, здавалося б, однак Костогризу вручили під розписку вказану справу, про розгляд якої в суді йому, звісна річ, у належний термін «забули» повідомити.
І хоч процедура банкрутства лише була розпочата, а ФОП Костогриз уже списали на нуль. Згідно закону ФОПка не вважається припиненою доти, доки в Єдиному державному реєстрі не з’явиться відповідний запис. Однак у ситуації з Костогризом вирішили на такі «формальності» не зважати, і просто заборонили підприємцю відстоювати свої інтереси в суді! Тобто, як гласить закон, всім своїм майном за діяльність ФОП відповідай, а подавати якісь скарги тобі зась!
Тож судову справу Костогриз проти швейної фабрики, в якій було вже два позитивних рішення на його користь, повернули до Черкас, скасувавши всі попередні постанови на тій підставі, що він НЕ МАВ ПРАВА їх подавати – бо на той час вже був визнаний НІКИМ.
«Громадянин, який мав статус суб’єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді… Від імені суб’єкта господарювання, що ліквідується, діє ліквідатор…», – йдеться в Постанові іменем України.
А що ще більш цікаво, такого в законах України ніде не написано, однак все можна, якщо дуже треба: суд скористався «судовою практикою», оскільки процедура банкрутства ФОПок досі належним чином не прописана, а ті норми закону, на які Феміда посилається – стосуються юридичних осіб. Тож і терміни проведення ліквідаційної процедури щоразу продовжували, що законом прямо заборонено, і зарплату ліквідатору «малювали» вдвічі більшу, ніж тим же законом передбачено, і повноваження ліквідатора продовжували після того, як закінчились всі законні терміни на них, тим самим вганяючи Костогриза у все нові і нові судові тяжби.
А в цей час його майно – автомобілі, цех – по троху почали за копійки розпродувать ласим до дармовизни фірмочкам, які зазвичай стабільно крутяться навколо подібних справ і «цілком випадково» в темі.
Ясно, що і вказана швейна фабрика, з якою сперечався Костогриз з приводу заборгованості, віддавати йому гроші перестала. А з пенсії незадачливого підприємця почали вираховувати кошти на користь держави.
І тепер вже не можна сказати, що за всією цією історією стоїть якийсь один «злий геній», який прагне пустити Костогриза з торбами, щоб тільки не віддавати йому належне. Вся держава в лиці черкаської правоохоронно-судової системи щодня ущипливо доводить пану Костогризу, що проста людина для неї, – пил. І продовжує робити це і в цю саму хвилину. Після пережитої Революції Гідності, втечі Віктора Януковича і його близького соратника Сергія Тулуба, після проголошених радикальних реформ правоохоронної та судової системи і начебто «нещадної» люстрації чиновницько-репресивної машини, – вона з лютою упертістю продовжує пережовувати залишки ФОП Костогриз та його суто людського права жити в справедливому суспільстві, мати якесь майно і розпоряджатися ним. А віри в те, що в такій країні можна довести, що ти в першу чергу людина, громадянин, і маєш насправді гарантовані Конституцією права, – у Олександра Петровича все менше…
КОМЕНТАРІ