Нещодавно міський голова Тального Олексій Юрченко подав у відставку. «Дембельську» заяву він оголосив на сесії міської ради, яка відбулася наприкінці жовтня.
Офіційною причиною, яку тальніваький мер озвучив депутатам, – стан його здоров’я. Проте близьким соратникам пан Юрченко (а Олексій Віталійович, до речі, є представником партії «Свобода) пояснив свій вчинок тим, що, маючи складні відносини із депутатським корпусом та найнижчу зарплату в області серед усіх голів ОТГ, він таки навчився працювати і шукати компромісні рішення з депутатами (а в інтересах громади народні обранці завжди йшли на зустріч), але так працювати далі не може, бо дуже помилився з підбором кадрів у свою ж владну команду. Від так, втомився жити в постійних конфліктах та міжусобній боротьбі в середині «банки із соратниками» і намаганням кожної із груп впливу підставити мера та встромити один одному, як то кажуть, ножа у спину. До речі, ще зовсім недавно пан Юрченко саме так мотивував те, що в його «групі підтримки» мають бути лише однопартійці, їхні родичі, друзі та куми, – бо, мовляв, чужі встромлять у спину отого ножа …
Олексій Юрченко і справді отримував одну з найнижчих зарплат серед усіх голів ОТГ Черкащини. Але ж коли на сесіях поставало питання отих надбавок, виплат, премій, то депутати і громадськість міста відразу піднімали резонне питання: а за які такі заслуги і «великі» здобутки треба преміювати мера? І відразу виявлялось, що з часу обрання головою ОТГ пана Юрченка тальнівська громада лише накопичувала проблеми та усілякі негаразди, переживаючи то сніговий, то сміттєвий, то комунальний колапси…
Що ж до конфліктів та сварок з депутатським корпусом, то все ж таки у цьому протистоянні «першу скрипку» грав саме міський голова…
Слід нагадати, що вибори міського голови та ради Тальнівської ОТГ відбулися ще в грудні 2016 року. Серед кандидатів на мера тоді переміг якраз висуванець ВО «Свобода» Олексій Юрченко, якого, як не дивно, підтримали провладні на той час партії, зокрема, місцеві осередки порошенківської БПП та екс-прем’єра Яценюка з «Народного фронту». А 26 депутатських мандатів розділили між собою аж дев’ять політичних сил. Зрозуміло, що жодна з партій не набрала переважної більшості, щоб претендувати на роль лідера (та ж ВО «Свобода», приміром, має лише два депутати).
Від так, більшість депутатів вирішили, що об’єднуючим началом має бути не колір прапора чи політичні гасла якоїсь партії, а зважені наміри й спільна робота на благо всієї громади. Так виникла депутатська група міських депутатів «За добробут Тальнівщини», яка об’єднала 17 осіб. Сюди увійшли представники практично від усіх політсил, які пройшли у раду, окрім промерських «Свободи» і БПП.
Зазвичай, якщо у раді створюється депутатська більшість, очільник, у нашому випадку ОТГ, для нормальної злагодженої роботи повинен іти з нею на компроміси, домовлятися – подобається це йому чи ні. Ну, не обрали люди у Тальнівську міськраду два десятки любих Юрченку свободівців… Це ж не означало, що життя в ОТГ мало зупинитися в очікуванні поки всі депутати запишуться у мерську «Свободу» або з неба піде манна… «Врешті-решт, не прапор партії, а прапор Тальнівщини має бути на першому місці…» – такою була позиція депутатів міськради, які створили більшість.
Однак, саме свободівський мер обрав шлях протистояння та ворожнечі. Практично з першого дня існування депутатської більшості Олексій Юрченко сприйняв це як виклик і конкурентну боротьбу з ним. «Схоже, що для нього передвиборча боротьба триває, – відзначав свого часу депутат від «Справедливості» Володимир Міщенко. – Звідси і несприйняття нас, депутатів, як таких же обранців населення, як і він сам. Наші кадрові пропозиції він однозначно відкидає, бо це, мовляв, не ті люди, що йому потрібні». На що пан Юрченко безапеляційно заявив, мовляв, підбиратиму в команду тільки своїх, бо чужі встромлять у спину ножа. Фактично, проголосивши ось такий поділ на своїх і чужих, міський голова втягнув і раду, та і всю громаду у стан перманентної «холодної» війни, яка тривала до останнього часу…
При чому, депутатська більшість, яку мер чомусь записав у свої вороги, із самого початку роботи ради і до сьогодні пропонувала пану Юрченку різні варіанти співпраці. Протягом цього часу депутати на сесіях підтримували і голосували за більшість рішень, які стосувалися життєдіяльності об’єднаної громади.
А тепер відставлений мер Юрченко бідкається, мовляв, депутати не погоджували призначення заступників, не вибрали секретаря й були в постійній опозиції до міського голови. Та пан Олексій лукавить, бо якраз ще на одній із перших сесій депутати проголосували за секретаря ради, а саме він наклав вето на це рішення. На іншій сесії депутати підтримали пропозицію Юрченка і затвердили Віталія Марченка на посаді заступника міського голови. Але той, врешті-решт, так і не зміг зрозуміти підходи та методи роботи мера і його наближених спеціалістів (з числа юристів та радників), які були налаштовані на постійний диструктив та протистояння, – і змушений був звільнитися. Так саме міський голова не погоджував кандидатури на заступників, які пропонувалися від більшості. В результаті таких дій мера, майже три роки в Тальнівській ОТГ Олексій Юрченко фактично керував одноосібно, призначаючи своїми розпорядженнями численних виконуючих обов’язки, а той тимчасових в.о., всупереч рішенням сесій міської ради та думки депутатського корпусу, ставши таким собі царьком містечково-свободівського розливу… До останнього часу тут працювали в.о заступника міського голови, в. о. керуючої справами виконкому, т. в. о. начальника відділу культури (до речі, який є депутатом міськради від «Свободи», радником мера та офіційним чоловіком в.о. керуючої справами)… І це лише невелика частка кадрових рішень Олексія Юрченка, де він, м’яко кажучи, не зважав на думку громади та депутатського корпусу. Отож, можна стверджувати, що саме міський голова став чи то в позу, чи то в опозицію до депутатів і до всієї громади та й, чесно кажучи, до здорового глузду…
До речі, за цей період мерства Юрченка до нашої редакції надходило чимало звернень від тальнівчан, суть яких зводилася до одного: «Наш мер замість того, щоб вирішувати життєві проблеми міста і його жителів, займається лише політичними інтригами, обливає брудом своїх опонентів! Хіба для цього люди обирали Юрченка міським головою?»
Фактично добровільна відставка мера Тального – це такий собі хід на випередження, адже більшість жителів ОТГ, оцінивши «хазяйнування» Юрченка та його команди у громаді, поволі схилялася до вимоги: оголосити міському голові недовіру. Його відставка була лише справою часу. Тим паче, що і депутати від БПП, які тривалий час захищали свого висуванця, оцінивши, як кажуть, по заслугах його «діяння», теж перейшли в опозицію…
Отож, як би хто не старався створити із Олексія Юрченка такого собі великомученика, постраждалого за народні інтереси, навряд чи вдасться. А от розібратися із багатьма, м’яко кажучи, недолугими непрофесійними рішеннями та діями (чи бездіяльністю) колишнього мера Тального і дати їм не тільки моральну, але й правову оцінку, – це все ще попереду… Принаймні, за нашою інформацією, у правоохоронних (і не тільки) структур накопичилося чимало неприємних запитань до відставленого міського голови…
Але це вже теми для майбутніх публікацій у ЗМІ…
КОМЕНТАРІ