У червні 1981 року на вулиці ХХ Партз’їзду розпочалося грандіозне будівництво мосту, який мав з’єднати три мікрорайони міста: промзону “великої хімії”, “спальний” Південно-Західний та власне центр, що виходив на тодішню околицю кількома вулицями. Черговий цікавий факт із життя старих Черкас розповідає краєзнавець Борис Юхно.

blank

Економічна обумовленість проекту полягала у тому, аби не марнотратити рублем, адже до цього часу в Черкасах з їх потужною промисловістю існував лише один переїзд через залізничну колію, де завжди стояли черги вантажівок. Внаслідок об’їздів та простоїв народне господарство щорічно втрачало понад мільйон рублів, тож економісти небезпідставно запевнили, що шляхопровід окупиться вже за два роки. Їх розрахунки й стали остаточним аргументом на користь будови, оголошеної міськкомом компартії України “народною”.

На практиці це означало, що кожне профільне чи бодай опосередковано дотичне до будівельної галузі підприємство Черкас не могло відсторонитися від участі у загальній справі. На естакаду навалилися усім миром, а флагманом спорудження арки через залізницю став “Мостозагін-78”. Будматеріали виготовлялися в об’єднанні “Черкасизалізобетон”, на заводах залізобетонних виробів трестів “Черкасиводбуд”, “Черкасирембуд” та облміжколгоспбуду. “Строммашина” забезпечила надійну опалубку для тротуарних блоків, а на Машбуді виготовили металеві перила з гарним алюмінієвим орнаментом. До зведення мосту долучилися й хіміки: вперше пішохідні секції були покриті водонепроникною поліуретановою фарбою, а для відведення води використали поліхлорвінілову плівку.

Звітуючи про виконання робіт, виконроби повідомляли, що за час будівництва мосту, яке велося одночасно від вулиць Комсомольської і Громова, було пробурено 524 погонних метри свердловин, укладено 3,2 тисячі кубів монолітного бетону, змонтовано 3,4 тисячі кубометрів збірного залізобетону, заасфальтовано 10,2 тисячі квадратів шляхового покриття.

Але як же без “ударних темпів” та дострокової здачі об’єкта? Коли були затверджені строки будівництва у 3,5 роки, трудящі, як годилося, взяли соцзобов’язання максимально їх прискорити.

В результаті червону стрічку на об’єкті перерізали напередодні 66-ї річниці Жовтня, 4 листопада 1983 року. Естакадою пішли новенькі КамАЗи, авангардне тріо яких прикрашали кумачеві транспаранти во славу партії-натхненниці і народу-втілювача…