Якщо в Україні й є громади, які творчо підходять до хвилі перейменувань топонімів , яка вже понад 30 років, то здіймаючись, то спадаючи вниз, прокочується Україною, то це Катеринопіль… Про це йдеться на сайті «Провінція».

Катеринопіль – донедавна районний центр Черкаської області, а тепер просто селище міського типу – несподівано відмовився від перейменування. Аргументи при цьому використовуються не зовсім переконливі, але при цьому – бездоганні в своїй простодушній наївності.
Отже, з 12 грудня 2023 року по 8 січня 2024-го в Катеринополі тривали консультації з громадськістю відносно ймовірного перейменування смт. Усезнаюча, але не бездоганна Вікіпедія, інформує, що офіційна дата заснування колишнього райцентру – 1545 рік. Перша назва – Калниболото.
У 1795 році було перейменовано на Єкатеринопіль. 1917 року з появою УНР назву українізували на Катеринопіль. Радянська влада чіпати назву не стала. Так селище й прожило в 20-му сторіччі і 23 роки – в 21-му.
Тепер у відповідності до Закону України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії” катеринопольчани міркують, під якою назвою їм жити далі.
Під час громадських обговорень (вони проходили в два етапи) було проведене електронне опитування усіх охочих. Участь у ньому взяло 1620 осіб ( 35 відсотків населення селища). Результати такі:
– пропозицію «збереження існуючої назви смт Катеринопіль, не пов’язуючи її з ім’ям російської імператриці Катерини ІІ» – 85,6 %;
– пропозицію нової назви “Калинопільˮ –7,2 %;
Повернення історичної назви “Калниболота” підтримало лише – 14 опитаних.
В офіційному зверненні до Верховної Ради катеринопільські депутати пишуть: «…заявляємо, що повністю підтримуємо позбавлення нашої держави від символіки російської імперської політики, топонімів країни-агресора. … Разом з тим, ознайомившись із вказаним фаховим висновком Українського інституту національної пам’яті зазначаємо, що окремий нормативно-правовий акт, у якому було б зазначене походження назви смт Катеринопіль (а не Єкатеринополь), у фаховому висновку УІНП відсутній. Інших доказів причетності Катерини ІІ до населеного пункту Катеринопіль не наведено. Сам факт видання такого указу не може бути належним доказом перейменування містечка Кальниболото на честь російської імператриці…».
Ну, важко повірити, що в 1795 році, після третього і остаточного розподілу Речі Посполитої, на території Російської імперії можна було б назвати населений пункт Єкатеринополем, але маючи при цьому на увазі не імператрицю Катерину II (померла в листопаді 1796 року), а когось іншого.
Але в Катеринополі, при всій повазі до історичної минувшини, повертатися в Калниболото не бажають. Тому й зачепилися за формальність: оскільки однозначних документів про те, що селище в 1795-му отримало нову назву на честь російської імператриці, то…
То вважати назву такою, що не має ніякого відношення до російського царату, а уособлює…Матір Тараса Шевченка – Катерину Якимівну. Катеринопіль за останнім адміністративним розподілом увійшов до складу Звенигородського району, де в 1814 році в Моринцях народився поет.
Враховуючи те, що Тарас Шевченко ставився до Катерини Другої вкрай нешанобливо, то хід жителів Катеринополя слід вважати оригінальним та історично уїдливим.
Замість історичних асоціацій з тією, що після Петра I «…нашу Україну Вторая доконала Вдову сиротину», вважати, що Катеринопіль Черкаської області пов’язаний з Катериною Шевченко. Матір’ю поета, який щиро ненавидив як Петра Першого, так і Катерину Другу.
Дотепний топонімічний поворот та класний аргумент: «збереження існуючої назви смт Катеринопіль, не пов’язуючи її з ім’ям російської імператриці Катерини ІІ».

Від редакції «Дзвону»:

Абсурднішого пояснення щодо небажання перейменовувати Катеринопіль депутатами місцевої ради та її керівництвом годі й шукати. У кращих традиціях радянської комуністичної доби під будь яке найабсурдніше рішення підганяється думка трудящих, які палко підтримують мудрі «рєшєнія партіі і правітєльства…» У нашому випадку, опитування громадян відбувалося на кшталт: ви хочете повернутися у якесь калниБОЛОТО чи йти вперед у світле катеринопілля? Звичайно ж, прогнозована відповідь переважаючої більшості: «Наш паровоз лєтіт впєрьод!..»

Невже й справді на Катеринопільщині нині хтось вірить, що у 1795 році указом цариці Катерини II перейменовувати містечко Калниболото на Єкатеринополь можна було інакше, як не на честь її величності?! Тому читати аргументи нинішніх жителів містечка, що назва могла з’явитися  на честь жінки – матері нашого видатного земляка Тараса Шевченка чи вона асоціюється з популярним з давніх–давен в Україні жіночим ім’ям “Катерина» – це вже із серії «дурка, палата №6…» Так можна дійти до схожого абсурду, мовляв, давайте залишимо назву якогось населеного пункту «Лєнінськ», бо це пов’язано не з вождем світового пролетаріату, а з гарною трудівницею Лєночкою, яка тут колись проживала…

Члени Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики аргументовано і чітко стверджують: назва смт Катеринопіль – це символічне втілення російської колоніальної політики. Заміна первісного топоніма Калниболота (Кальниболота, Кальниболото) на Єкатеринополь (Катеринопіль) була ланкою загальної стратегії, спрямованої на викорінення української топонімії та впровадження загальноімперської системи назв для географічних об’єктів із метою формування єдиного імперського простору; символічного маркування (символічної приватизації) української території та її подання надалі як нібито питомо російської; знищення українства як окремого складника людської цивілізації. Ліквідація питомо українських історичних назв та насадження відповідних імперських топонімних маркерів призвела до появи назв Катеринослав, Єлисаветград, Катеринопіль, Олександрія, Павлоград, Константиноград, Олександрівськ, Новомосковськ, Новоросійськ, Новоград-Волинський та ін. Відповідно, фахівці інституту національної пам’яті роблять висновок: назва смт Катеринопіль Черкаської області є такою, що пов’язана з реалізацією російської колоніальної політики і належить до символів російської імперської політики. А від так, згідно із законом “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії” містечко має бути перейменовано.

Але ж ні, місцева влада і депутати, спираючись на «думку трудящих», проти. І вже до назви Катеринопіль навіть прив’язують… святу Катерину. Ну, ось така собі свята містечкова наївність… Та ще й фахівців із Інституту національної пам’яті звинувачують у безграмотності та популізмі.

До речі, відомі жителі Катеринопільської громади та земляки обурені такою позицією місцевих владців. Василь Триліс, керівник відомого чоловічого хору «Чумаки» та автор книг «Казки над Тікичем», «Пісні над Тікичем» зазначив: «Вражаючу впертість катеринопільчан неможливо пояснити інакше, як поганою освітою й байдужістю. Їм невдобно міняти назву. Їм «нинаравиця». Їм немає чим заперечити по суті, то вони кидаються на членів фахової комісії, яка склала чіткий археологічний звіт про НЕОБХІДНІСТЬ відмінити перейменування 1795 року, – у членів комісїї прізвища їм, бачите, не подобаються!» А професор Київського національного університету Михайло Наєнко наголошує: «Висновок Інституту національної пам’яті з цього приводу цілком науковий і повернення Екатеринополю його історичної назви «Калниболота» цілком на часі. Зокрема в час, коли головний байстрюк Єкатерини (рашистський путлер) намагається знищити («денацифікувати» за його виразом) саму країну Україну, всю нашу націю і її державу…»

Можливо, історична назва містечка Калниболото не дуже милозвучна і красива, як на сьогоднішній день. Але й, наприклад, прізвища багатьох наших співвітчизників часто не вирізняються супер естетичним звучанням. Як от, Матня, Котолуп, Козоріз, Могила, Кабан, Гнида, Срайчук, Бздюль… То що ж, їм відмовлятися від свого походження і свого роду? До речі, на Черкащині відоме прізвище Калниболоцький, і, на скільки відомо, його носії не міняли цю власну назву на милозвучнішу – Катеринопільський…

Хочеться вірити, що український парламент стане на бік історичної правди і назва нашого славного містечка позбавиться імені російської імператриці, яка люто ненавиділа Україну і «доконала Вдову сиротину…» А місцева влада і громадськість теж погодяться з таким рішенням, якщо й справді вони «повністю підтримують позбавлення нашої держави від символіки російської імперської політики, топонімів країни-агресора…»

Яків Немирів