Бізнесмен із Корсуня Людмила Писаревська намагається привити містянам любов до екології. Для цього організувала у найбільших місцевих магазинах продаж еко-торбин. Таким чином хоче мінімізувати кількість поліетиленових пакетів. Більшу партію такого пакування жінка придбала за власний рахунок. Дизайнери нанесли мотивуючі заклики та зображення міста. Про це пише Сергій Радченко для газети “Вечірні Черкаси“.

Із магазинів Корсуня на день прибрали поліетиленові пакети, і не всі в захваті від «чистих» ініціатив

 В минулому році скликала корсунців на кілька толок.

– Наш проект називається «ЧистоЧелендж», – розповідає жінка. Є відомою у місті борцем за екологію та засновником ГО «Корсунь має потенціал»  – Започаткували його ще у минулому році. Хочеться, аби і нам жилося тут комфортно і людям хотілося сюди приїжджати. Виходить так, що багато українців мають споживацький характері і не надто переймаються довкіллям, залишаючи по собі купу сміття. У минулому році ми організовували толоки, де згуртовували інших. Відбувалося це не просто як прибирання, а як культурне дозвілля. Містяни з більшим задоволенням йдуть на таке. Були такі толоки, на які приходило й 30 осіб і понад 200. Ми подавали проект на конкурс соціальних ініціатив від відділу сім’ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації й виграли. Нам купили футболки з написами «Творимо Корсунь разом». Людям було приємно долучатися й бути частиною акції.

Торбини з екологічно чистих матеріалів у Корсуні почали продавати з 1 травня. На один день з кас прибрали поліетиленові.

– Ця акція відбувалась у кілька етапів, – продовжує активістка. – З 1 по 8 травня покупцям магазинів, де були екоторбини, пропонувалась альтернатива перед поліетиленовим пакуванням. 9 ж травня з кас повністю «вивели» поліетилен. Людей заохочували прийти із своєю торбинкою або придбати в маркеті наші. За задумом це має викликати бажання внести свою частку у чистоту міста.

Про результати акції говорити рано, каже Писаревська. Скільки торбин за ці дні придбано, поки не знає. Не всі ініціативу прийняли з позитивом.

– Перед тим, як зайнятися таким пакуванням, ми досліджували настрої корсунців, – пояснює Людмила. –  Було голосування і більшість схвально сприйняли таке. Мовляв, треба було завозити еко-торбини до магазинів ще вчора. Але коли вони з’явилися вже на касах, відбулась зовсім протилежна реакція. Дуже багатьох обурила ціна. Хоча були паперові пакети по 5-6 гривень, а з натуральної тканини по 170-200 гривень. Але ж їх можна використовувати постійно, а не один раз. Та для покупців вже є звичкою придбати поліетиленовий і мати вдома пакет з пакетами. Коли почали агресивно висловлюватися проти мене й ініціативи, я один вечір не витримала й плакала. Хоча реальні покупці цих магазинів навпаки – позитивно зустріли новинку. Не всі купували, але жодних скандалів не було. Загалом, таке соціальне підприємництво є ризикованим. Я вклала не один десяток тисяч гривень. Коли вийду хоча б в «нуль» не відомо.

За період акції було продано 350 паперових пакетів. Дорожчі сумки з тканини користуються меншою популярністю.

Окрім екологічного пакування, жінка має бізнес на металопластикових конструкціях. Запевняє, що не очікує прибутків з продажу екологічного пакування.

Андрій Феофілов із села Геронимівка Черкаського району сміття сортує. Частину використовує у господарстві.

– Раніше робили, як і всі – сміття викидали в один бак, – говорить Феофілов. – Останні років 5 маємо баки для різних типів відходів. Просто почали цікавитися з дружиною сталим розвитком. Та й інформації з’явилося значно більше. Аби щось змінити, треба почати із себе. Потрібно мати дисципліну, аби звикнути. Це не так і важко кидати папір окремо, скло й пластик окремо. Для цього потрібно лише 4 контейнери. Органічні рештки йдуть на компост. Його я потім використовую у господарстві для підживлення ґрунту.

В майбутньому родина планує сміття здавати на переробку.

– Маємо знайому, яка здає відходи на переробку, – каже Андрій. – І робить це не заради заробітку. Тим більше, там з одного будинку заробити важко. Мав з нею колись дискусію. Пояснювала, що те сортування, яким наша родина займається, не має позитивного результату в кінці. Адже потім те сміття йде на звалище. А вона відвозить на переробку і впевнена, що шкоди довкіллю не принесе. Тому, можливо, найближчим часом теж будемо відвозити на переробку.

Смілянин Руслан Ошієвський нещодавно закінчив будівництво еко-будинку. Від метало пластикових вікон відмовився.

– Не хочу, аби мої діти дихали різним непотребом, – розповідає чоловік. –  Наскільки знаю, такі вікна можуть виділяти в атмосферу різні шкідливі речовини. Наприклад, вінілхлорид.  Тому з самого початку зведення будинку вирішив, що стоятимуть дерев’яні рами, але із сучасними склопакетами. Цю ідею піддивився у знайомого. Той зациклений на питанні екології. Теж поставив дерев’яні вікна. Навіть скло саме звичайне. Не знаю, який внесок у загальну екологію, але моя сім’я та близькі дихатимуть трохи чистішим повітрям. Та й економніше, врешті-решт.

Чоловік займається бізнесом у сфері харчування. Задумується над відкриттям кав’ярні з еко-дахом. Матеріалом для нього слугує сухий очерет, оброблений протипожежною речовиною. Подібний заклад  будують на Звенигородщині.

Сільський голова Подільського на Золотоніщині Артем Кухаренко планує заохочувати людей берегти природу. Невдовзі  там відкриють пункт прийому відсортованого сміття.

– Вже за кілька днів у нас діятиме пункт прийому скла й поліетилену, – пояснює Кухаренко. – Треба людям зрозуміти, що сміття – це гроші. Сортування дає можливість заробляти. Тому є надія, що населення села буде охочіше скидати в спеціальні баки відсортовані відходи. Також сподіваємося, що це робитимуть не лише з багатоквартирних будинків, а й з приватних. Єдине, останнім  потрібен час, щоб накопичити кошти на баки. Як не крути, 4 ємності коштують  в районі 4 тисяч гривень.

Восени минулого року Артем Кухаренко придбав 27 баків для сортування відходів. Поставив під усі багатоповерхівки. Таких є 9 у Подільському. Тих, хто продовжуватиме смітити деінде, обіцяв штрафувати. До цього часу жодного штрафу поки ні на кого не наклав.