Протистояння фермера з Бельгії Тома Ван Гоі із пайовиками села Деньги Золотоніського району наростає. Сьогодні місцеве фермерське господарство «Валтас» спробувало відбити в натурі межі паю, який знаходиться в нього в оренді вже три роки, однак весь цей час на ньому росте… картопля бельгійцевого «Гранексу-Черкаси». На місці події побували і наші журналісти.
«Цей пай ми орендуємо вже три роки, однак весь цей час ним користується «Гранекс-Черкаси», бо він знаходиться на тому полі, де Ван Гоі садить картоплю. Ми за нього платимо людині орендну плату, але не використовуємо по факту. Тому вирішили нарешті виділити його в натурі, бо так далі тривати не може», – розповідає представник фермерського господарства Павло Криворучко, який привіз відповідні документи для Тома Ван Гоі.
На поле, яке досі не зібране, тому рівненько посмуговане височенькими валками невибраної картоплі, прибули землевпорядники, юристи та фермери, щоб нарешті встановити справедливість. Кажуть, із бельгійцем складно розмовляти на подібні теми, бо він постійно з’їжджає «на дурника», робить вигляд, що не в курсі питання і наполягає, що «все треба робити по закону», сам його постійно порушуючи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Життя за 2 гектари землі: на Золотоніщині фермер 5 років “оббирав” 80-річного дідуся
Саме тому кілька тижнів тому інше господарство, «Добробуд», що опинилось у подібній ситуації, виділило на полі «Гранексу» три земельні паї, які бельгієць не орендує, але використовує. А щоб той більше не водив усіх за носа, селяни закопали на межі своїх ділянок бетонні стовпи.
Звісно, Ван Гоі зчинив істерику, мовляв, то «злісні конкуренти намагаються зашкодити йому працювати, бо стовпи будуть заважати поливати майбутні врожаї картоплі».
«А як іще по-іншому з ним можна, якщо він не збирається ні з ким, ні про що говорити. Обробляє чужі паї, не платить за них, та ще й корчить із себе ображеного. Хіба це нормально?» – резонно зауважили тоді селяни.
Цього разу Том Ван Гоі також спробував вчинити ґвалт. Він примчав через якихось півгодини після того, як на поле прибула техніка. Представники «Валтасу», як і їхні «брати по нещастю», також логічно зробили висновок, що лише стовпами можна захистити від так званого «іноземного інвестора» власне майно. Бо на фоні просторікування про «демократичні цінності», українські закони бельгієць взагалі ні в що не ставить.
Однак і люди, і техніка завмерли на межі земельного масиву, адже заганяти трактори по незібраному врожаєві, хай він навіть і росте тут зовсім незаконно, у справжніх господарів не піднімається рука.
«Звісно, ця картопля тут росте незаконно, і ми самі б могли її зібрати, проте це якось не по-господарськи. Ми так не можемо, ми ж не бельгійці, – жартують дядьки край поля, чухаючи потилиці. – Ні, по картоплі не поїдемо. Почекаємо, мабуть, хай збере її, а потім стовпи закопаємо».
Том Ван Гоі бігає від одного авто до іншого, і вдає, що не розуміє, що тут коїться.
«А ви нам офіційного листа надсилали?» – допитується.
«Так, звичайно», – поблажливо відповідають дядьки.
«А землевпорядники межі паю позначили?» – ніби не чує Том Ван Гоі.
«Звичайно, он стоять паколи, а он і вони самі. Можете все в них уточнити. Ось у нас акт, ось папери, ми вам все принесли, бо нам же треба з вами їх підписати» – кажуть йому.
«Але це не правильно їхати по картоплі! Так не можна!» – грає свою роль Ван Гоі далі.
«Та звичайно, по картоплі ніхто не поїде. Зараз поставимо дерев’яні стовпчики, а бетонні, може, під лісосмугою поставимо, там, де можна проїхати по траві. А тоді попередимо, коли ви картоплю викопаєте, ми свої стовпчики заб’єм», – спокійно, по кілька разів повторюючи, пояснюють іноземцю все на пальцях, так ніби він не при собі, що з першого разу не розуміє.
Але Том Ван Гоі таки робить вигляд, що не розуміє, і починає телефонувати у всі інстанції.
«Я викликаю поліцію, бо по картоплі їхати не правильно. Там хіба що з вертольота стовпи скидати можна. Все ваше неподобство будемо фіксувати, бо це збитки!» – набирає на телефоні когось бельгієць і тицяє слухавку представнику фермерського господарства.
«Та ми ж кажемо, що по картоплі їхати не будемо», – ще раз витримано пояснюють комусь у Ван Гоєвий телефон дядьки.
«Але ж ви знали, що ця земля не у вас в оренді, навіщо ж ви тоді її картоплею засадили?» – намагається почути логічну відповідь від Тома Ван Гоі наш журналіст, але той ігнорує ці запитання.
Над полем і над дядьками набридливо дзижчить Ван Гоєвий дрон, який знімає людей і техніку з різних ракурсів.
«Хай королю Бельгії ще подзвонить, він же хвастався, що ходить в нього в друзях. І ще посла Бельгії викличе, для повного щастя. І відео своє хай на СNN покаже, бо ж він буде казать, що в Україні «гноблять» іноземних інвесторів. А про те, що цей іноземний інвестор чхає на закон, на людей, і зневажає нашу землю, – то до уваги не береться», – поміж собою перекидаються думками дядьки і йдуть геть від бельгійця дивитись, чи можна скраю поля загнати трактора.
Попід лісосмугою трактор проїхати так і не зміг: з одного боку крислаті дуби і густий підлісок, а з іншого – невикопана картопля.
«Що ж, почекаємо. Лісосмугу від кущів і бур’яну розчистимо, може, бельгієць картоплю викопає. Не будемо ж топтатись. Хоча, може, тепер він до Нового року урожай збирати не буде», – сміються дядьки, сідають в автівки й роз’їжджаються, не збивши «й листочка» із «золотої» бельгійцевої бульби.
А коли поле пустіє, на нього прибуває поліція. Правда, що там їй розповідатиме Том Ван Гоі, слухати вже ніхто не йде. Та і навіщо? Всі знають, що він скаже, – заведе стару пісню про «нечесну конкуренцію» і «рейдерські наїзди», промовчавши, що три роки незаконно оре чужу землю. Він же, як сам хизується в пресі, «іноземний інвестор із капіталом у 700 мільйонів євро», тож, на його переконання, навколо нього всі мають навприсідки ходити і «підкручувати закон», як йому захочеться.
Звичайно, за незбоченою логікою, легше було б «Гранексу-Черкаси» просто повернути свою діяльність у правове поле, і в рідній Ван Гоєвій Бельгії подібна ситуація взагалі була б неможливою, але, напевне, саме тому пан бельгієць працює не там, а в Україні.
До слова, «Гранекс-Черкаси» орендує в селі більше двох з половиною тисяч гектарів землі, і його «неохайні» методи господарювання призвели до численних конфліктів із іншими місцевими фермерами та простими деньгівчанами. То він стареньких людей надурить, недооформлені їхні земельні ділянки експлуатуючи, але за це нікому нічого не платячи, то переоре безцінні скіфські кургани, завдавши збитків державі на більше, як 30 мільйонів гривень, то загидить поля гнилими відходами із своєї сортувальної лінії картоплі, то воду для поливу качає питну та ще й без дозволів. По великій частині цих фермерських «художеств» порушено низку кримінальних справ, однак до реального покарання жодна з них досі так і не призвела.
КОМЕНТАРІ