Очисні споруди Золотоноші були побудовані і введені в експлуатацію в 1982 році. Із самого початку очистка міських стоків була далека від досконалості (давалися взнаки численні недоробки), однак для свого часу сам пуск споруд був серйозною заявкою на боротьбу за чисте довкілля, адже всі «продукти життєдіяльності» міста матінка-природа приймала неочищеними.
Поки обладнання і споруди не відпрацювали свій ресурс, міські комунальники забезпечували дотримання технології і ритмічну роботу очисних, але дефіцит фінансування в 90-х, відсутність капітальних вкладень привели до перших збоїв. Вміст шкідливих речовин став у 1,5-2 рази перевищувати норму, зросла кількість скарг громадян, що жили обабіч річки.
Власних ресурсів на реконструкцію очисних у міста не вистачало, а допомоги було чекати нізвідки. Комунальники змушені були латати перелатане і молитися, щоб не трапилося надзвичайних ситуацій. Очевидно, молилися погано, бо навесні 2002 року сталася перша зупинка надземної головної каналізаційної станції (побудованої ще у 60-і роки), яка перекачувала нечистоти з міста по напірному колектору нагору в Гришківку. Аварійний скид нечистот привів до забруднення річок Суха Згар і Золотоношка та масової загибелі риби, яка на той час ще водилася в річках.
Проблема набула загрозливих обрисів, але кардинальних змін не сталося. Очисні було врешті передано в управління приватному підприємству ВАТ «Веста», яке оновило насоси та частину обладнання. Частково ці роботи профінансували з обласного бюджету – і все. Зі скрипом очисні продовжили свою роботу, але повернутися до колишніх показників очищення їм вже не судилося.
Необхідно було провести капітальний ремонт всієї системи і оновити технологію очистки. На це власних коштів у міста не вистачало, а область обмежувалася невеликими фінансовими ін’єкціями, які аж ніяк ситуацію не рятували. Річка, яка раніше радувала своєю чистою і прозорою водою, з року в рік ставала все бруднішою. Нечистоти просочувалися в грунт, досягаючи підземних вод, заражали навколишні землі і колодязі, потрапляли в Дніпро. А вся «боротьба за екологію» звелася до санкцій щодо ВАТ «Веста». За порушення природоохоронних норм підприємство неодноразово штрафували, а в 2007 році його взагалі позбавили права спеціального водокористування та анулювали дозвіл на спецводокористування.
Наскільки ефективними були такі дії показав 2009 рік, коли очисні опинилися на грані повної зупинки. Систематичні аварійні скиди нечистот добили всю водну живність у річках. Жителі дачних кооперативів та прилеглих сіл – Хвильво-Сорочина, Деньгів, Чапаєвки, Чехівки – скаржилися на сморід, вода стала непридатною для пиття навіть в місцевих колодязях. Жителі погрожували просто засипати русло річок, якщо влада і далі бездіятиме.
За результатами перевірок було встановлено перевищення нормативів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у річках Суха Згар та Золотоношка по хімічному споживанню кисню (ХСК) в 6,6 разів, за вмістом азоту амонійного – в 5,8 разів, вміст фосфат-іонів – в 1,14. Констатувалося, що біля 60% стічних вод належать промисловим підприємствам міста, які не проводили на той час первинної очистки власних стоків. Найбільше перевищення встановлених нормативів було зафіксовано в пробах стічних вод ЗАТ «Золотоніський маслоробний комбінат».
У 2010 році «нова» влада заявила про намір вирішити цю проблему. Відбулося виїзне засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій ОДА щодо роботи очисних споруд м. Золотоноша та усунення наслідків надзвичайної ситуації. Владці запевнили представників сіл, що «отепер вже точно» питання реконструкції очисних буде вирішено кардинально. Відкинули пропозицію тодішніх міських властей про часткову реконструкцію і було взято курс на спорудження нової очисної станції. В цінах того часу роботи оцінили близько у 20 млн. грн., а кошти мали надати МНС, обласний та місцевий бюджети, а також місцеві підприємства.
Після гучних заяв запала нова пауза. У 2011-2012 роках неочищені стоки продовжували впадати в Суху Згар, обіцяні кошти лишалися цифрами на папері. Стурбованих громадян і активістів годували запевненнями, що «ось-ось»… За цей час «почила в Бозі» ВАТ «Веста», було почищено річища, а Міськводоканал, який постав замість «Вести», почав контролювати викиди підприємств в загальну систему.
Лише у 2013 році розпочалися роботи по будівництву нової підземної головної каналізаційної насосної станції, та на напірному та самопливному колекторах. Загальна вартість виконаних робіт склала 7,6 млн. грн. У грудні 2013 року реконструйований об’єкт передали в оперативне керування КП «Міський водоканал» Золотоноші. На 1 січня 2014 року обласне керівництво прозвітувало, що будівельна готовність очисних складає 60 %, хоча нечистоти продовжували текти…
Після Революції Гідності – нова активізація громадськості в надії на позитивні зміни. Темі завершення реконструкції очисних споруд були присвячені численні громадські слухання та сесія Золотоніської райради. За словами екологів річки на той час вичерпали всі свої можливості щодо самовідновлення і їх могла врятувати лише повна очистка викидів. Міськводоканал, як 5 років перед тим «Веста», виправдовувався за бездіяльність підрядника, розповідав про недофінансування об’єкту і намагання впливати на місцеві підприємства. Область знову обіцяла, що питання скоро вирішиться.
Незважаючи на ці запевнення, роботи затяглися до 2015 року, аж поки не надійшли кошти на добудову очисних споруд із Державного фонду регіонального розвитку. Врешті у червні 2015 довгобуд було урочисто відкрито. Загальна вартість проведених робіт оцінена в 41 млн. грн. Оголошено було, що місцеві жителі до жовтня забудуть про свої проблеми, а річки стануть чистими, як колись.
Пройшло менше півроку і в грудні 2015 року депутати Черкаської облради знову підняли питання про катастрофічну екологічну ситуацію в Золотоніському районі через неефективну очистку стоків. Наводилися дані проб води зроблених обласною Екоінспекцією, де державні інспектори зафіксували самовільний скид стічних вод після очисних споруд без затверджених норм граничнодопустимого скиду. Збитки за забруднення річки Суха Згар внаслідок роботи очисних було оцінено в 531,7 тисяч гривень.
На закиди міських властей, що основна причина забруднення – неочищені русла річок, – Золотоніська райдержадміністрація у грудні 2015 розпочала роботи по їх очистці, які закінчили навесні 2016 року.
Тоді ж, було проведено незалежну експертизу скидів, які показали, що у викидах з очисних по 8 із 10 показників, як і до реконструкції, не відповідають санітарним нормам, а індекс Е.соli перевищував гранично допустиму норму майже в 24 рази. Цю проблему озвучив народний депутат Владислав Голуб, який звинуватив міську владу, Міськводоканал та Черкаську ОДА в тому, що очисні спроектовані і збудовані неправильно, розраховані на очистку за старими технологіями і не зможуть очищати стоки як слід, скільки б реконструкцій ще не відбулося…
У ситуацію втрутився голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко, який провів виїзну нараду в Золотоноші і дійшов висновку, що проблема у відсутності належної очистки викидів промислових підприємств. Міська ж влада запевнила, що процес бактеріологічної очистки на об’єкті покращується і ось-ось увійде в робочий режим…
Проте, за результатами моніторингових досліджень якості води, проведених ДУ “Черкаський обласний лабораторний центр МОЗ України” впродовж 2017 року, майже у кожній з досліджених проб, які були відібрані нижче скиду очисних споруд, реєструвалися відхилення від гігієнічних нормативів як за санітарно-хімічними, так і за мікробіологічними показниками. Виявлялися перевищення за органолептичним показниками (у 2-5 разів), за показником хімічного споживання кисню (у 3-5 разів), зниження вмісту розчиненого кисню, а також перевищення щодо кількості лактозопозитивних кишкових паличок (у 14-5000 разів), індексу колі-фагів (у 2 рази), виявлялися патогенні мікроорганізми та яйця гельмінтів.
І ось у 2018 році обурені громади сіл Деньги та Хвильо-Сорочин вчергове зібралися на загальні збори і вимагали від чиновників конкретних дій, адже річка за два роки знову перетворилася на стічну канаву. Громади прийняли рішення звернутися до Мінекології щодо комплексної перевірки роботи очисних споруд та до районних і міських властей щодо встановлення контролюючих приладів для аналізу скидів з очисних. Але чи врятує це потерпаючих від екологічного лиха селян і дачників? Напевно, що ні, адже історія проблеми показує, що в її основі лежить неритмічна і технологічно неправильна робота очисних споруд. Чергові перевірки навряд чи спростують цей висновок, а лише заберуть дорогоцінний час.
Вирішення проблеми, на думку голови Золотоніської районної ради Валерія Саранчі, полягає не у взаємних звинуваченнях і пошуках «крайнього», а у визнанні факту неефективності нинішніх очисних споруд і залученні фахівців, які допоможуть в найкоротші терміни і з мінімальними затратами повноцінно запрацювати очисним, якщо це, звичайно, ще технологічно можливо.
Додамо, що діяти треба швидко, щоб справа не пішла ще на одне бюрократичне коло. Бо те, що для посадовців є лише циклами змін влади, партій і гасел, для селян стає колами пекла.
КОМЕНТАРІ