Кажуть, вода і камінь точить. Але, мабуть, і вона безсила вплинути на твердолобе керівництво Катеринопільської громади Звенигородського району. Понад 8 місяців матері, вдови, родичі загиблих Героїв, а також журналісти та громадські активісти не можуть добитися від селищного голови Володимира Коваленка та його численних помічників на бюджетних зарплатах, аби в Катеринополі спорудили Алею Слави загиблих у російсько-українській війні. Не допомагають ані доводи, ані материнські та вдовині сльози. Пише видання “Вісті Черкащини“.

Все почалося орієнтовно з минулої Покрови (1 жовтня), коли в більшості громад створили такі Меморіали. Хоча деякі матері катеринопільських полеглих Героїв писали, що й раніше, ще з серпня-вересня, звертались у селищну раду з проханнями про Алею. Але ж обіцяти – не значить виконувати. Тож не з’явилась вона, ані до Покрови, Дня Захисників (1 жовтня), ані до Дня Збройних Сил (6 грудня), ані до Дня Героя (23 травня). Це при тому, що зими в цьому році майже не було. Тобто за жовтень, листопад, грудень, січень, лютий, березень, квітень, травень катеринопільське керівництво не спромоглося виконати свої обіцянки та спокутувати свій борг перед родичами загиблих. Скажете: “Як таке можливо?” Можливо! Справно та швидко в Катеринополі можуть лиш землю між собою та своїми родичами й прибічниками ділити, а ще – премії й надбавки собі начисляти.

“У нас немає Алеї Слави!!! У нас навіть пресловутої дошки пошани немає, бо немає, напевно, ким пишатися нашій громаді і кому віддавати свою повагу!!! Законсервований совок або музей срср. Не знайшлося в громаді ні місця, ні коштів, ні бажання для Алеї Слави”, – скаржиться в коментарях катеринопільчанка пані Таміла.

Таким ставленням до людей та до Героїв можуть похвалитися хіба що найближчі соратники Володимира Коваленка – Леонід Польовий (Єрківська громада) та Вікторія Пипа (Мокрокалигірська), які теж ніяк не зберуться вшанувати Меморіалом загиблих військових.

Ну що ж, залишається сподіватись, що хоча б за рік зроблять. Як гадаєте?