У селі Коржовий Кут, Бабанської громади на Уманщині дослідники збережених лучних ділянок виявили, що цінні для громади й науковців землі почали розорювати. Про це повідомила дослідниця степів Любов Ільмінська, пише видання “Тексти“.

“Приїхали планувати дослідження на перспективних та добре збережених луках, що є дуже важливою частиною водозбірного басейну річки Ревухи, а частини лучної ділянки вже немає. Причому не просто ділянки, а місця, де розташована місцева святиня — “Живоносне джерело Божої Матері”, — розповіла вчена.

За її словами, криничка розташована у низині великої округлої балки з вузькими степовими схилами та дуже широким дном. У цьому пониззі рельєфу збирається та акумулюється волога з прилеглих ландшафтів. Грунтові води тут залягають на мінімальній глибині, а місцями виходять на поверхню. Навіть після трьох років посухи, рівень води у криничці Живоносного джерела такий, що можна зачерпнути просто рукою, зазначає дослідниця.

Ільмінська пояснює, що заплавні, низинні, прибережні луки — це надзвичайно важливі території для накопичення вологи, яка буде повільно поповнювати запаси підземних вод, живити річку Ревуху у посушливі періоди, підтримувати рівень води у криницях, розташованих в гідрологічній мережі.

Природний трав’яний покрив захищає грунт від випаровування вологи і відіграє критичну роль у фільтрації опадів. Рослини затримують напливи грунту з полів і асимілюють залишки агрохімії, запобігаючи потраплянню їх у воду.

“Показово, що все навкруги знищили, а саму криничку залишили. Але звідки береться вода у Живоносному джерелі? Що буде з водою, якщо розорати важливу у гідрологічному відношенні територію, а потім з року в рік, кілька разів на рік вносити в землю добрива, гербіциди, пестициди та інші засоби захисту рослин туди, де грунтові води залягають майже на поверхні?” — пише дослідниця степів.

Ільмінська додає, що ця місцина розкинулася в тіні дуже відомої іншої святині — Долини Миколи Чудотворця. Щорічно туди навідуються тисячі туристів та прочан. І там вже створена комплексна однойменна культурна та природна пам’ятка, що оберігає не тільки місцеву святиню, а й велику частину степового схилу.

Утім, зауважує вчена, місцеві луки виявились більш вразливими, ніж степи. Хоча практично вся низина балки у природному відношенні являє собою цінні біотопи. Тут було виявлено 6 типів оселищ резолюції 4-ї Бернської конвенції:

  • мокрі або вологі евтрофні й мезотрофні луки,
  • зарості крупних осок переважно без застою води,
  • рівнинні та низькогірні сінокосні луки,
  • багаторічні трав’яні угруповання та степи,
  • прибережні вербові ліси,
  • прирічкові ясенево-вільхові ліси зі змінним зволоженням.

“Уманщина надзвичайно бідна на дику природу. Особливо степи, луки, болота. Від них практично нічого не залишилось. Тому має значення навіть найменша діляночка”, — пояснює Ільмінська.

Вона наголошує, що ситуацію можна виправити, адже поки розорана лише невелика ділянка. Якщо вона не буде оброблятися гербіцидами, то трав’яний покрив може відновитись, за ним відновиться і тваринний світ.