Навколо компанії “Гранекс-Черкаси” бельгійського фермера Тома Ван Гоі, який орендує в селі Деньги Золотоніського району більше двох з половиною тисяч гектарів земель, розгорається черговий скандал. Наше видання, як і кілька обласних ЗМІ, уже присвятило чимало матеріалів, де йшлося про системні порушення українських законів, які допускає у своїй діяльності це агропідприємство, очолюване так званим європейським інвестором.
Мова йде саме про того «євроінвестора», якого упіймали на знищенні історичних пам’яток у адмінмежах Деньгівської сільської ради. Зараз Головне управління Нацполіції області розслідує кримінальне провадження за фактом умисного знищення об’єктів культурної спадщини ТОВ «Гранекс-Черкаси». Маються на увазі розорані підприємством 12 скіфських курганів, стосовно охорони яких ще у 2013 році це ТОВ уклало відповідний охоронний договір. Сума нанесених збитків – більше 30 млн. грн.
«На наших очах цей європейський орендар фактично познущався над українською історією, але до сьогодні не поніс жодного покарання. От якби він у своїй Бельгії понищив хоч якийсь пам’ятник історії, то напевне давно б був серйозно покараний, а то б і втратив право ось так господарювати на землі», – звертались, в тому числі і до нашого видання, обурені жителі Деньгів, добиваючись покарання для вандалів.
Підприємство Тома Ван Гоі вляпалось в кримінал і через неконтрольоване користування водою із 6 свердловин. Ще у липні 2017 року в результаті перевірки Черкаської обласної екологічної інспекції було виявлено ряд порушень: відсутність спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), недотримання режиму першої зони санітарної охорони свердловин, незадовільний стан та відсутність тампонажу на свердловинах, які не експлуатуються тощо.
На разі, «європейське» господарювання «Гранекс-Черкаси» на орендованих полях відбувається у тому ж «неповторному» стилі.
А ще у минулому році журналісти стали свідками, як поля, орендовані ТОВ «Гранекс-Черкаси», господарство перетворило на смердючий смітник. Напівзогнилими відходами картоплі від сортувальної лінії засипали ріллю, а потім приорали. Краї земельних масивів та лісосмуги були «обрамлені» гидкими кагатами із зіпсованої картоплі. На звалище гнилизни перетворили навіть резервуари для насосних станцій, які можна було б використати для поливу полів, та напівзруйнований тваринницький комплекс.
Ті ж наші дописувачі із Деньгів тоді зазначали: «Приїжджали в село із Черкаської екоінспекції, дивилися на ті гнійники, навіть встановили порушення природоохоронного законодавства. А в результаті збитки нашій землі оцінили аж у 350 грн… Хіба це не знущання над нашою землею та всією державою? Чи, може, «іноземним інвесторам» дозволяється все, в тому числі безкарно порушувати українські закони?..»
Сам же заїжджий фермер відмахувався від критичних виступів у пресі та дорікань людей, усі свої «господарські гріхи» списуючи на підступи ворожих йому сил. Мовляв, це його конкуренти в такий спосіб намагаються зашкодити йому піднімати з руїн українське село. Так ніби то ворожі агенти по ночах розкопували історичні кургани і розвозили по полях гнилу картоплю… Ось така дивна «європейська» позиція пана Ван Гоі, який прекрасно знає, що в тій же його рідній Бельгії за такі речі він поніс би уже серйозні покарання по всій строгості тамтешніх законів…
Зате який крик і гвалт нещодавно здійняв наш європейський фермер, виплеснувши у ЗМІ інформацію під галасливими заголовками: з України виживають великого бельгійського інвестора! Відразу в уяві виникають картини катувань і рейдерства, спаленої техніки і розіп’ятого Ван Гоі… Та виявляється, весь цей рейвах здійнятий з однієї прозаїчної причини: від бельгійського фермера пішли троє власників паїв і передали право на оренду своїх земельних наділів іншому агропідприємству. А те, зважаючи на практику бельгійця повсюдно нехтувати законом і правами пересічних громадян, на межі виділених ділянок закопало бетонні опори…
А як інакше було захистити землю від Ван Гоєвої «господарності»? Познач ті паї якимись патичками, то завтра там можеш знову Гоівську картоплю побачить, яку посадили, типу, «забувши», що земля та уже не у бельгійця в оренді.
До речі, можливо, свого часу варто було обнести і ті ж скіфські кургани залізобетонними плитами, щоб усякому заїжджому не кортіло їх знищити… Може, потрібно було обнести лісові смуги колючим дротом, щоб їх не загаджував відходами великий бельгійський фермер… Та й на водозаборах ставити заглушки, щоб не кортіло зайдам незаконно використовувати нашу воду.
Тепер пан Ван Гоі плачеться, що опори закопали, щоби його поливна система не могла рухатися полем. І додає: «Без поливу нема сенсу вкладатися у виробництво картоплі. Це найболючіший удар, якого нам могли завдати».
Ось у цьому і виявляється справжня сутність заїжджого «баріна», – там, де стосується втрати його власної копійки, він великий поборник «законності і справедливості», бо саме його економічна вигода – це і є, на його європейську думку, ота «законність і справедливість». Там же, де йде мова про захист українських державних інтересів, наших історичних святинь, чужої йому української землі, – то все це пану Ван Гоі, як кажуть, до згореної лампочки…
До того ж, більшість господарських конфліктів із іншими аграріями, які господарюють на сусідніх (і не тільки) із гоівськими землями, породжує сам бельгієць, проводячи агресивну, «загарбницьку» політику щодо них. У своїх агітках, які розповсюджуються у селах Золотоніського та Чорнобаївсбкого району, Том Ван Гоі малює карту своїх майбутніх володінь, які включають землі багатьох успішно нині діючих агрогосподарств із цих двох районів. Мовляв, у європейського інвестора завжди знайдеться більше «євриків», щоб викупити земельні наділи разом з майбутніми єврокріпаками…
Однак попри красиві розповіді бельгійця про любов до України і вболівання за її європейські перспективи, поводиться він, м’яко кажучи, як звичайний феодал, і на практиці поки що нічого супер європейського на українських землях не показав. Навіть не відновив у селі Деньги ферму, про що неодноразово обіцяв. Там би була справді чимала кількість таких потрібних селу робочих місць, але цей тягар «євроінвестору» не потрібен. І зарплату своїм працівникам він платить аж ніяк не європейську, і оренду за паї видає майже як усі наші дрібні фермери… При цьому Том Ван Гоі часто розповідає, що “Гранекс-Черкаси” нібито є структурним підрозділом міжнародної холдингової компанії GRANHOLD, якою володіє родина Ван Гоі і представництва якої є в 7 країнах світу з розміром капіталу – понад €700 млн. Та тільки хто в Деньгах бачив ті мільйони? Все, що бельгієць вкладав, – лише у розвиток власного бізнесу, а не в село, в соціальну інфраструктуру чи в дороги (які, до слова, його перевантажені картоплею фури розбивають огого як). Більше того, все ним вкладене та збудоване, кажуть, – за кредитні гроші. Так що ті мільйонні капітали, швидше за все, існують лише в розповідях Гоі, і цілком може настати той день, коли «велика» Ван Гоєва «імперія» лусне, як мильна бульбашка. А селяни ще й змушені будуть у європейських банків свої паї відвойовувать…
Про останню дражливу подробицю Ван Гоі воліє мовчати. Зате на кожному кроці просторікує, як йому тяжко працювати, як його цькують конкуренти, як йому заважає корумпована влада… А тепер на всю Європу буде здіймати великий галас про забиті бетонні кілки, переводячи власний побутовий конфлікт із селянами, яких так дістав його «розхристаний» стиль господарювання, що вони відповіли йому тією ж монетою, – в ранг «міжнародного скандалу»… Бо він же представляє у нашій «затурканій» Україні велику демократичну Європу, яка, на його думку, має захищати саме його дріб’язкові інтереси, а не якихось там доморощених «моголів»…
Більше того, бельгійський «стратег», намагаючись зіграти на українському патріотизмі, додає своїй дрібній сварці глобального присмаку: мовляв, селян на той бунт «підмовив» мало не особисто «російський олігарх»! Тож тепер нехай українці визначаються, з Європою вони, чи з Росією! Хоча геополітичне протистояння Європа – Росія, всі розуміють, тут абсолютно ні до чого. Та й «олігарх», на якого тицьнув пальцем Ван Гоі, – звичайний місцевий аграрій, «винний» лише в тому, що колись жив і господарював в Росії, а тепер орендовані ним землі в Чорнобаївському районі межують із землями «Гранекс-Черкаси», і, звісно ж, є дуже цікавими для бельгійця, що спить і бачить збільшення своєї латифундії у десятеро, а то і більше разів.
І тут варто пригадати, що сам Ван Гоі більше від всіх місцевих підприємців знає про Росію і ведення бізнесу в ній, бо сам у «рассєї-матушці» непогано у свій час влаштувався. А той, типу, «олігарх», якого він звинувачує в нібито «підступах», – місцевий чорнобаївець, тут живуть його рідні, тож його батьківські Крутьки і Мельники вигідно відрізняються від тих же «гоївських» Деньгів і дитячими садочками, і школами, і тими ж дорогами, бо на них і на жителях сіл той фермер не має звички економити.
До речі, на відміну від своїх агросусідів, пан Том більшу частину часу проводить у рідній Бельгії, у себе на батьківщині. І йому, мабуть, було б взагалі чудесно, якби український чорнозем та переправити додому, як колись намагалися нацистські загарбники вивозити вагонами нашу землю у Німеччину… Там би ніхто великому європейському фермеру бетонні кілки на полях не забивав…
Та поки що нашим «потужним» європейським фермерам доводиться «мучитися» на українських теренах. А там дивися українська держава надасть право нашу золоту земельку продавати. І без війни і вторгнень попливе вона від місцевих господарників і селян через руки таких європейських «псевдоінвесторів» до справжніх земельних холдингів із спраглої до нашої родючої землі Європи. І ніякі бетонні загорожі тоді уже українцям не допоможуть.
І нам знову доведеться згадувати пророчі рядки нашого Шевченка:
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І знову доведеться тим «правнукам поганим» горбатіти «на нашій – не своїй землі…» Загарбаній у демократичний, супер європейський спосіб…
КОМЕНТАРІ