На директора однієї із золотоніських шкіл продавець-оптовик дешевого цукру вийшов у середині червня, в розпал достигання вишень. Запропонував цукор по 10 гривень за кілограм, тобто суттєво дешевше від магазинної ціни. Мовляв, цим цукром забиті склади на черкаському «Азоті», тому там зацікавлені його збути оптом, мішками. Один мішок коштує 500 гривень, дуже зручно в сезон консервування скористатися такою пропозицією.
Директор пообіцяв порадитися з колективом, що й зробив. Охочих придбати дешевший цукор і справді виявилося немало. Хтось хотів собі взяти один мішок, а хтось і кілька, собі чи заодно й родичам чи сусідам. Разом назбирали 30 тисяч гривень, тобто на 60 мішків цукру. Продавець їх підганяв зі збором коштів. Він же й намітив той день, коли приїде до навчального закладу за їхнім представником, щоб разом поїхати в Черкаси та привезти придбаний цукор.
Збирала гроші на солодку покупку в школі голова профкому. Але на той момент склалося так, що в Черкаси відкомандирували не її, а їхнього водія службового автомобіля Сашу. Посилали його туди одного для супроводу вантажу, бо повантажити там нібито буде кому.
Із Золотоноші до Черкас автомобілем домчали швидко. Тільки на дамбі на під’їзді до обласного центру продавець попросив, щоб вони на кілька хвилин по дорозі заїхали в Першу міську лікарню й забрали з собою їхню бухгалтерку, яка саме лікується, щоб та оформила документи. Машину поставили на стоянці. Саша з продавцем зайшли в приміщення лікарні, дійшли до ліфта, яким продавець сам запропонував хутко піднятися й погукати бухгалтерку. Саша залишився їх чекати внизу біля ліфта. Йому здалося, що чекає він довго, навіть почав нервувати. Скільки ще можна чекати?.. Відтак здогадався, що далі чекати марно. Він повернувся на стоянку автомобіля, де водій йому пояснив, що він золотоніський таксист. Його для поїздки в Черкаси найняв цей невідомий чоловік, щедро заплатив за поїздку, тільки попросив перед тим… зняти «шашечки» таксі. Отже, їх обвели круг пальця з дешевим цукром, виманивши у шахрайський спосіб 30 тисяч гривень.
Замість цукру знервований Саша привіз у школу цю звістку. Обговорювали й аналізували. Директор вину поклав на Сашу, сказав: тепер бери кредит та й розраховуйся з людьми. Ніхто директору не посмів заперечити, що це ж і не без його участі вскочили в халепу. Проявили легковірність і недалекоглядність. Тепер з’ясовують, хто саме із рук в руки передав «продавцю» гроші. Дехто вважає, що добре, що Саша з цієї історії вийшов живий та неушкоджений, бо могло бути по-різному. Тепер спливають дивні деталі. Наприклад, під час чергового приїзду «продавця» голова профкому запримітила, було, що той у парику. Чого б то в таку спекотну погоду?
Кажуть, нібито зупинялися з ним біля «ПриватБанку», де його зафіксувала відеокамера. Словом, ведуть своє внутрішнє розслідування.
У «солодкий» детектив вникли і правоохоронці. Заступник начальника слідчого відділу Золотоніської поліції Олександр Матвієнко повідомив, що за фактом шахрайства відкрито кримінальну справу і триває розслідування. Може, чиясь пильність виведе й слідчих на слід «солодких» шахраїв. А ця розповідь послужить запобіжником, як не влипнути в шахрайський детектив.
КОМЕНТАРІ