1988-го, наша газета “Молодь Черкащини” зробила реально сміливий крок: організувала і провела дебютний фотоконкурс з назвою “Красуня-Черкащанка – 1989”. Про те як це відбувалося, та про інші гламурні конкурси та глянці розповів краєзнавець Борис Юхно.
Перемогла у першому, “молодіжківському” актриса черкаського облмуздрамтеатру Світлана Цисарук, відтак і стала тут першою “коронованою” моделлю, дарма що до пори-часу лише у фотопроекті. Наші дівчата, виховані “в дусі колективізму”, уникали публічності. Може б й хотілося їм побачити себе на обкладинці журналу, але видавалося те можливим лише в компанії корови на фермі або біля ткацького верстата. У форматі “Радянської жінки”, одним словом.
З того часу і донедавна місцева періодика то проводила щось подібне, то відмовлялася від красунь: мовляв – вчорашній день. Довго відповідною “розкруткою” займалися “Вечірні Черкаси”, потім – “Новини тижня”, журнал “Cream”. То вже 2007-2008 роки, і саме тоді я працював у “Радіодомі”, якому й належали два останні видання. Ми дозволяли собі доволі відверті фото. Власне – які дівчата самі пропонували або на які зважувалися у фотостудії “Формат”. Нє, ну “в межах”, само собою. “Cream” взагалі вважаю найкращим глянцем усіх часів у нас і одним з найкращих конкретно тих – в Україні. Тому й продавався він у великих містах, а коли там хтось довідувався, що продукт стовідсотково “провінційний”, не вірив. Дітище просто таки шикарного фотомайстра Ігоря Косенка, який мав смак і знав міру, але найчастіше працював саме на згаданій “межі фолу”. Власне – і має, і знає, але журналу вже немає. Тоді ж, восени 2007-го, разом з ULTRA ми провели конкурс “Пані Черкащина” для молодих заміжніх жінок, які стали успішними у власній справі. Мєжду прочім, я даже у журі був і більше б не пішов, бо дуже сложно міряти жіночу вроду і таланти балами. І вобше там всьо сложно.
Ну да, до того часу Черкащина вже прогриміла іменем 16-річної Анни Габ, першої віце-міс України на “Міс-Україна – 2007”. Одначе, наші короновані призерки, як і моделі на подіумі та в західних каталогах, – то таки тема іншої тематичної оповідки.
А тоді, 1989-го – вже не на фото, а буквально “в натурі” – дівчата зважилися. “Вєтєр пєрємєн” здув з комсомолок плаття (конкурс проводився під егідою міськкому комсомолу і двох-трьох “ще тих “комсомольців” лічно, в подальшому відомих м’ясних бізнесменів). І ось… Народ платив по 5-10 рублів, а з рук і четвертак, аби на сцені “Дружби народів” побачити “Америку”. У підсумку зі 102 учасниць, 80 з яких відсіялися ще на першому етапі, перемогли… школярки. Головною красунею стала дев’ятикласниця СШ №23 Вікторія Юнг, званням “Міс Кіномодель” винагородили її ровесницю з 17-ї школи Вікторію Кудрю, а “Міс Рекламою” та “Міс глядацьких симпатій” обрали десятикласницю Людмилу Криворот із СШ №3. Усіх нагородили турпутівками та грошовими преміями в 1000, 500 і 300 рублів (а вони ще щось важили). Загалом – рулили спонсори. Дівчину, яка просто виступила у фіналі, але залишилася без титулу, “Ротор”, якнайщедріше преміювавши, відправив на “Міс Балтика” до Польщі.
Естрадні ансамблі, барди, танцювальні колективи, команди КВК, аукціон моделей верхнього одягу (Юра Косвін як не старався, але майже нічого не вдалося: черкащани ще не звикли не те що до аукціонних дій, а й до самого слова)… Дивний коктейль пізньо-радянського й ранньо-якогось-інакшого…
КОМЕНТАРІ