Стрес і перевантаження на роботі часто вважають причиною вигорання. Найбільше вигоранню піддаються ті люди, які працюють у сфері комунікацій з іншими людьми. Як подолати такий стан — розповіла Суспільному практична психологиня Богдана Люлько.

Чому виникає професійне вигорання?

Як розповіла жінка, термін “вигорання” ввів американський психолог Герберт Фрейденберг у 1974 році:

“Коли професії почали змінюватися, і наше життя стало більш стресовим, то ввели додатковий термін — професійне вигорання. Цей термін вже ввели в міжнародну класифікацію, як окремий вид захворювання. У Західній Європі за цим фактом навіть вписують відпустки, лікарняні, тому що це вкрай важливо. Людина, яка вигоріла, взагалі до професії не може повернутися. Є дуже цінні працівники на своїх місцях, в організаціях, і організації, які це розуміють, які вже стикнулися з цим, які це вивчають, намагаються це профілактувати. Я думаю, що всі чули, що, наприклад, в Японії люди навіть вмирають на своїх робочих місцях від перенавантаження. Це така соціально обумовлена штука, коли потрібно працювати не лише за гроші, а просто працювати якнайкраще. Тут вже як психологиня додам, що у нас можуть вмикатися оці “синдроми відмінників та відмінниць” і все, що з цим пов’язано. Причинами можуть бути такі стани, коли у дитинстві нас змушували бути кращим, і оцей стан переноситься в доросле життя. Не лише сама професія до цього підштовхує, типу “людина-людина”, а і як людина, яка може бути до цього виграння схильна, як вона налаштована всередині себе. Оця конкурентність — “Зробити краще”, або “Що люди скажуть?”, “А наскільки я там класна, або класний в своїй професії?”, — це також один із факторів. Перше, що людина відчуває — це виснаження, як фізичне, так і емоційне, це відчуття дереалізації. Дереалізація, це коли я начебто живу це життя, і наче трошки спостерігаю його, як начебто в кіно. Така дуже велика розосередженість людини, людина себе не відчуває начебто ось тут, в цьому місці, де вона знаходиться. І основна ознака — це коли людина навіть ту роботу, яку вона до цього любила, перестає любити, і їй вже боляче фізично йти туди, робити те, що вона робить. Дратування може викликати сам вид діяльності, або колеги”.

Хто найбільш вразливий до вигорання?

Зі слів Богдани Люлько, великий відсоток людей отримує вигорання у взаємодії “людина-людина”:

“Людина-людина” — це медики, психологи, люди, які працюють, викладачі, ті, які працюють багато з людьми, з великою кількістю людей щоденно. Це перший дзвоник, на який потрібно звернути увагу людям, які в цих професіях. Ще може цьому сприяти так званий інституційний стрес, тобто це той стрес, не викликаний якимись травматичними подіями, наприклад, коли на роботі людина не розуміє графік, не розуміє, як оцінювати свої результати, коли в неї такий контакт з керівництвом, що людина робить і в неї немає чіткого усвідомлення, чи вона нормально зробила, чи вона погано зробила, тобто немає зворотного зв’язку. І оцей фактор, він провокує стрес. Це також може сприяти вигоранню. Одноманітна праця також може сприяти вигоранню.

Як запобігти емоційному виснаженню?

Як пояснила Богдана Люлько, можна зробити кілька дій, щоб повернути психоемоційний стан в норму:

“Є джерела відновлення тілесні — це їжа, власне кажучи, адекватна. Смачна, але адекватна. Не лише солодка і жирна. Це можуть бути танці, це може бути просто прогулянка. Просто примусити себе і вивести себе погуляти. Як дитину, або песика, або кого завгодно. Емоційні джерела відновлення — це музика, це малювання, це ті ж танці. Вони можуть бути як фізичними, так і емоційними. Уява — це про творчість. Про творчу уяву — про планування. Тобто, планування зі знаком плюс. Нашому мозку просто корисне планування. Навіть, якщо це не 100% план, саме планування, сам цей процес корисний для нашого мозку. Звичайно, краще спілкуватися з тими людьми, після яких у вас немає ефекту, що у вас кров попили. Коли ти починаєш трошки щось навчатися нового, ти відчуваєш себе “на коні”. І духовні — хто тут вже кому, що хтось хоче помолитися, хтось якісь там теологічні штуки, хтось не вміє молитися, хтось не хоче медитувати, то будь ласка, коли миєте чашку, мийте чашку. І не думайте про щось інше. Спробуйте. Оці дві хвилини, ви побачите, наскільки мозок встигає відпочити за ці дві-три хвилини, коли ви миючи чашку, миєте чашку”.