blank

В Україні набуває популярності нова небезпечна гра “Червоні двері, жовті двері”, через яку в дітей можуть початися галюцинації та панічні атаки. У школах Черкащини вчителі також вже почали попереджати батьків про цю психологічну забавку, пише сайт “Про все“.

Принцип гри “Червоні двері, жовті двері” (іноді також відома як “Двері свідомості”) базується на практиці гіпнозу або самонавіювання. Це популярна серед підлітків містична “гра”, що часто з’являється у відео на YouTube та TikTok.

Один із гравців лягає на спину, заплющує очі.

Інший сидить поруч і тримає його за руки, піднімаючи їх вгору.

Ведучий починає повільно повторювати: “Червоні двері, жовті двері, будь-які інші двері…”, поки учасник не ввійде в стан трансу.

Після цього гравець описує, що бачить — зазвичай двері різних кольорів, кімнати, істот, предмети тощо. Ведучий ставить запитання і скеровує “подорож” свідомістю.

Чому це може бути небезпечно

Психологічна нестабільність: Люди з вразливою психікою можуть впасти у стан паніки, відчути страх або дезорієнтацію.

Навіювання: У такому стані легко піддатися стороннім впливам або створити у свідомості страхітливі образи.

Пограничні стани: Гра може викликати змінений стан свідомості, схожий на гіпнотичний транс. Якщо вчасно не “вивести” людину, вона може відчути тривогу або дезорієнтацію навіть після гри.

Містичне сприйняття: Через атмосферу гри багато хто починає сприймати побачене як щось справжнє, що може викликати страх або навіть порушення сну.

Поліцейський психолог ГУНП в Черкаській області Павло Селянко пояснює, що розробники подібних ігор користуються особливостями психологічного розвитку дітей.

“В дітей ігрова форма діяльності – основна форма діяльності, – розповідає фахівець. – Знаючи це, розробник гри, мабуть, і користується цим. До того ж, підозрюю, ця гра подана “правильною” рекламою. Я сам бачу, який контент росіяни поширюють на Ютубі чи інших соцмережах, але діти на це дуже пристають. А таким російським сміттям соцмережі кишать”.

Особливість психологічних ігор часто полягає в самонавіюванні, що може бути небезпечним.

“Хтось менш навіюваний, хтось більше. Водночас діти більше підвладні навіюванню, ніж дорослі, які мають критичне мислення, – продовжує психолог. – Коли група дітей добровільно збирається пограти в згадану гру, значить вони хочуть досягнути якогось результату. Навіть якщо певного результату не може бути, вони самі собі допоможуть досягнути бажаного ефекту. В дітей уява гарно розвинена, особливо, якщо вона підсилена страхом. Якщо поставлять собі настанову щось побачити, то можуть цього досягнути”.

Карати дитину, забравши в неї телефон, результату не дасть, впевнений Павло Селянко. Вона майже завжди знайде спосіб отримати, що хоче.

“Коли батьки помітять якусь переписку підозрілу чи небезпечний контент, який переглядала дитина, то неправильно просто закрити доступ до соцмереж чи забрати ґаджет, – вважає фахівець. – Краще з нею поспілкуватися на умовах партнерських відносин, а не просто як з батьками. Дитина має не боятися розповісти все, як є. Так само на рівних необхідно пояснити їй, чому це погано. Водночас розчищене психологічне поле треба засіяти чимось раціональним і корисним. Це увага батьків, якісь гуртки та інше. Інакше це поле знову займуть некорисні речі.

Походження гри “Червоні двері, жовті двері” точно не встановлено, але вона, найімовірніше, виникла як міський фольклор або містична гра-психотренінг, що поширилась серед молоді у США у 2000–2010-х роках. Її популярність зросла завдяки відео на YouTube та TikTok, де її демонстрували як “заборонену гру”, пов’язану з паранормальним.