Що ми їмо? Чи безпечна ця їжа? Що входить до її складу? Чи не містить вона алергенів? В ідеалі відповіді на ці питання можна було б знайти на упаковці. Проте на українській продукції така інформація є не зовсім точною та зрозумілою, а подекуди виробники навмисне замовчують справжній склад своєї продукції. Захистити споживача має закон «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів». Наразі він чекає розгляду у парламенті, пише “hromadske.tv.Черкаси”.
Уже кілька років перевіряє маркування на продуктах черкащанка Анастасія Сергієнко. Стати більш прискіпливою до свого харчування дівчину змусив стан здоров’я.
«Читаю дату виготовлення (термін придатності) та склад продукту. У мене підвищений цукор та алергія на аспартам (штучний невуглеводний підсолоджувач, замінник цукру), тож перевіряю, чи немає саме цих складників. Також не беру товар, де неточний перелік компонентів. До прикладу, вказують підсолоджувачі, але не уточнюють, які саме. А загалом інколи важко знайти перелік компонентів, особливо, коли інформацію для споживача вказують різними мовами. Буває, все, що завгодно вказали, а склад заховали», – розповідає Анастасія.
Те, що часом інформацію про продукт прочитати досить складно через особливості друку відзначає і Маргарита Кичата. Спершу черкащанка почала читати склад продуктів із цікавості, а згодом взагалі відмовилася від багатьох готових продуктів, зокрема йогуртів, солодощів, ковбас.
«Зараз я дивлюся на поживну цінність і склад, бо не хочеться купувати маргарин з цукром в упаковці під виглядом якоїсь «смачної», а іноді навіть «здорової» їжі. Ще майже відмовилася від морозива, саме почавши читати склад продуктів. Трошки сміюся з позначок «без ГМО» на соді і молочці та «без глютену» на продуктах, які біля рослинних білків і не лежали. І ще в нас іноді пишуть «без консервантів» і вказують у складі, наприклад, лимонну кислоту», – розказує Маргарита.
Чому інформація про харчовий продукт (на упаковці, рекламі, в меню) важлива для споживача? Бо на її основі він робить вибір на користь певного продукту, враховуючи свої вподобання, стан здоров’я та фінансові можливості.
Коли споживач знає характеристики товару, зокрема його властивості, склад, кількість, термін придатності, країну походження або місце походження, спосіб виготовлення або виробництва, він може робити свідомий вибір. При цьому сама ж інформація має бути точною, чіткою і зрозумілою для споживача.
Вкладається у продукцію зовсім не те, що вказується на упаковці
Надавати споживачам можливості свідомо вибирати харчові продукти, а також уникати таких ситуацій, коли їх можуть ввести в оману, є одним із загальних принципів законодавства ЄС про харчові продукти. Підписавши Угоду про асоціацію, Україна взяла на себе зобов’язання гармонізувати вітчизняне законодавство з європейським.
Наразі в Україні система надання споживачам інформації про харчові продукти відповідає вимогам ЄС лише частково. Наприклад, на сьогодні у нас немає детальних вимог до маркування речовин або продуктів, які спричиняють алергію або непереносимість, не позначається країна походження або місце походження харчового продукту. Висота малих літер, якими маркують харчі, значно менша (0,8 мм) порівняно з вимогами ЄС. Там передбачено, що висота малих літер має дорівнювати або перевищувати 1,2 мм.
Щоб забезпечити інтереси вітчизняного споживача, Україна має ввести у національне законодавство Регламент 1169/2011. Законопроект «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» регулює питання надання споживачам інформації про харчові продукти та ґрунтується на положеннях Регламенту.
«Зазвичай ті підприємства, які випускають неякісну продукцію, не витрачають гроші на свій розвиток і безпеку. Вони мають переваги, продаючи продукцію за цінами, нижчими, ніж у конкурентів. Насправді ж вкладається у продукцію зовсім не те, що вказується на упаковці. Тому такий євроінтеграційний закон потрібен у першу чергу нам, українцям. Бо нам потрібні правила гри, які б захистили споживача від неякісної продукції. Такі правила в Європі давно працюють», – зазначає заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, народний депутат України Олександр Бакуменко.
Те, що прочитав на етикетці, має відповідати дійсності
Для споживача на має бути вказана інформація про алергени, про використання рафінованої олії або жирів рослинного походження (зокрема, пальмову олію), про використання наноматеріалів при виробництві харчового продукту, стосовно того, чи піддавався харчовий продукт заморожуванню/розморожуванню. Вимоги щодо надання інформації є однаковими стосовно тих харчових продуктів, що продаються в магазинах та дистанційно.
«Зараз в Україні можна виділити дві ключові проблеми. Перша стосується того, що виноситься на маркування і що є насправді у складі продукту. Тобто виробник може написати, що у складі сто відсотків м’яса, а по факту покласти менше. Це введення споживача в оману. А маркування робиться для поінформованого вибору споживача. Покупець має бути впевнений: те, що прочитав на етикетці, відповідає дійсності. Інша проблема – це введення споживача в оману, коли до складу продукції виробник додає ті компоненти, які там не мають бути. Тоді виробник вже має називати свою продукцію, наприклад, не молочним продуктом, а молоковмісним (ред. – у молоковмісних продуктах частина молочного жиру замінена рослинним і дозволені різні домішки). Так само це вже не сметана, а сметанковий продукт, не сир, а сирний продукт. Це все має бути винесено на етикетку, щоб споживач вирішував, чи хоче стовідсотково молочний продукт, чи дешевший молоковмісний», – пояснює заступниця керівника Проекту ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні» Яна Добідовська.
Несумлінні виробники скористалися тим, що певний період у нас діяла заборона на перевірки. Вони могли зазначати на продукті один склад інгредієнтів, а насправді він був іншим. Як зазначає Яна Добідовська, найчастіше «грішили» виробники молочної продукції. Вони могли зазначати, що у складі є коров’яча сировина і «забували» при цьому, що продукт містить і пальмову олію.
Споживач має чітко розуміти, що купує
Контролюватиме операторів ринку Державна служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів. Її голова Володимир Лапа теж має нарікання на виробників.
«Є кілька речей, на які я звертаю увагу як споживач. Хоч я ще не такого похилого віку і в мене непоганий зір, але у багатьох випадках, коли я заходжу до магазину і намагаюся зрозуміти, які інгредієнти входять до складу продукції, мені досить складно розібратися і треба придивлятися. У цьому контексті споживач у нас незахищений. Друге питання, яке мене завжди цікавить, чи заморожена продукція. Коли ми працювали з експертами і бізнесом над редакцією закону, я навіть дізнався, що утворений внаслідок замороження шар льоду називають «глазур». У мене інколи складається таке враження, що глазурі більше, ніж самої продукції. Це теж введення в оману споживачів. Ці моменти якраз і регулюються проектом закону. Споживач має чітко розуміти, що він купує, у якій кількості, які наявні складники та чи є алергени», – додає Володимир Лапа.
Після набуття чинності закону у виробників буде перехідний період, щоб пристосуватися до нових вимог, розробити нове маркування і використати попередньо надруковане. На все це їм дадуть три роки.
Для порушників законопроект передбачає санції. Зокрема, за надання неточної, недостовірної та незрозумілої для споживачів інформації про харчовий продукт юридичні особи платитимуть штраф у в розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, а фізичні особи-підприємці – у розмірі десяти мінімальних заробітних плат. Це понад 55 тисяч і відповідно понад 37 тисяч (мінімальна заробітна плата в Україні у 2018 році – 3723 гривень).
За ненадання інформації споживачеві та введення в оману щодо речовин та харчових продуктів, які спричиняють алергічні реакції або непереносимість, накладатиметься штраф на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат (понад 111 тисяч), а на фізичних осіб – у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат (понад 74 тисячі).
Ось яку інформацію виробник повинен буде обов’язково вказувати:
- назва харчового продукту;
- перелік інгредієнтів;
- будь-які інгредієнти або допоміжні речовини для переробки, що спричиняють алергію або непереносимість, і використовуються у виробництві або приготуванні харчового продукту і все ще містяться у готовому продукті, навіть у видозміненій формі;
- кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів;
- номінальна кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру;
- мінімальний термін придатності (best before, best before end ) або дата «вжити до» (use by);
- будь-які спеціальні умови зберігання та/або умови використання (у разі потреби);
- найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, а для імпортованих харчових продуктів – найменування та місцезнаходження імпортера;
- країна походження або місце походження харчового продукту;
- інструкції з використання харчового продукту – у випадках, коли відсутність таких інструкцій ускладнює належне використання харчового продукту;
- для напоїв із вмістом спирту етилового понад 1,2% об’ємних одиниць – фактичний вміст спирту у напої;
- інформація про поживну цінність харчового продукту.
Обов’язкову інформацію про харчові продукти мають розміщувати на видному місці, чітко і розбірливо. За необхідності її треба наносити так, щоб було неможливо видалити. При цьому вона не повинна приховуватися, спотворюватися іншою текстовою чи графічною інформацією. Остання не повинна також відволікати увагу споживача від обов’язкової інформації про харчові продукти.
Ця публікація підготовлена в рамках проекту «Просування реформ в регіони» за сприяння Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ГО «Громадське телебачення: Черкаси» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.
КОМЕНТАРІ