Вбивство журналіста Павла Шеремета у центрі Києва вписується в загальну картину переслідування і тиску на журналістів в Україні, а його розслідування свідомо затягується українськими правоохоронцями.
За словами Валентина Наливайченка, журналісти, які критикують Порошенка потрапляють в списки СБУ, а потім на сайтах з’являється на них вже приватна інформація: місце проживання, список контактів і т.д.
“Поле для провокації і небезпеки для журналіста тільки збільшується”, – пояснює Наливайченко. Виходить, що влада “здає” журналістів злочинцям і тому не варто розраховувати на розкриття таких злочинів.
“Немає розуміння, хто і за ким стежив (у момент вбивства Шеремета ) в тому кварталі, де була припаркована машина журналіста, куди заклали бомбу, велося стеження і за іншими людьми. Там були відеокамери, зйомку з яких поліції чомусь не віддали відразу. Я думаю, їх навмисне вилучили”, – відзначає Наливайченко.
Наливайченко вважає, що розслідувати вбивство Павла Шеремета – обов’язок прокуратури і особиста політична відповідальність президента Порошенка.
“Після цього вбивства стався цілий ланцюг терактів проти наших військових і волонтерів. З таким самим почерком, з використанням вибухівки. Як тільки зміниться влада, я впевнений, ми дізнаємося замовників цих вбивств”, – зазначив він.
Пропозиція найняти приватних іноземних детективів, непідзвітних лідерам поточної влади він також сприйняв скептично.
“Толку не буде. В Україні достатньо талановитих українських оперативників і слідчих. Необхідно замовити міжнародну експертизу. Але тут потрібна політична воля, – підкреслив Наливайченко.
Журналіст Павло Шеремет з 2012 року вів блог в інтернет-газеті “Українська правда”, заснував інтернет-видання “Історична правда”. Вів авторський проект “Діалоги” на українському телеканалі “24”, був ведучим на українському радіо “Весті”.
Шеремета вбили 20 липня 2016 року в Києві. У машині, в якій він їхав на роботу, спрацював вибуховий пристрій. Нагадаємо, Павло Шеремет загинув від вибуху вранці 20 липня 2016 року. Вибухівку йому підклали під автомобіль.
КОМЕНТАРІ