Генеральна прокуратура програла апеляцію стосовно так званого “штрафу” у 37,86 млн. грн. народному депутату Геннадію Бобову, пише “Кропива”.

Нещодавно Київський апеляційний адміністративний суд виніс постанову якою фактично залишив в силі дію рішення Окружного адміністративного суду Києва на користь нардепа, змінивши лише мотивувальну частину.

В рамках розслідування кримінального провадження про несплату податків народним обранцем органами ДФС було проведено документальну перевірку дотримання податкового законодавства депутатом у період з 1998 по 2016 рік. На підставі актів перевірки були складені податкові повідомлення-рішення за якими депутат мав сплатити 37,86 млн. грн.

Генеральний прокурор Юрій Луценко у гурдні 2016 року заявляв, що планує підготувати подання на Геннадія Бобова про скасування депутатської недоторканості. Однак згодом Юрій Луценко заявив, що нардеп погодився сплатити до бюджету значні кошти, згодом кошти були сплачені.

Однак згодом депутат звернувся в суд і домігся скасування податкових повідомлень. Ухвалюючи таке рішення суд звернув увагу на те, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення може бути лише винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. В даному випадку результати перевірки можуть слугувати лише доказом в кримінальній справі, а не підставою для складення повідомлень і стягнення коштів. Оскільки справа не була передана до суду і обвинувального рішення суду відповідно немає, то спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою Генеральної прокуратури, апеляційна інстанція фактично залишила в силі попереднє рішення суду на користь депутата, лише змінивши мотивувальну частину рішення.

В апеляційній скарзі прокуратура наполягала, що норма на яку посилався в мотивувальній частині суд першої інстрації вже не діє, а результати податкової перевірки та складені за її наслідками повідомлення-рішення можуть бути використані для стягнення і без обвинувального вироку по кримінальній справі.

Приймаючи постанову апеляційний суд зазначив, що по суті рішення першої інстрації на користь депутата було правильним, невірною була лише мотивувальна частина. В новій мотивувальній частині суд відзначив, що висновки ДФС на основі яких були складені повідомлення спиралися на припущеннях.

Колегія суду відзначила, що декларація депутата не могла використовуватися для порівняльного аналізу, оскільки подається не в цілях оподаткування, а має антикорупційне призначення і не є допустимим джерелом інформації для визначення податкових зобов’язань платника податків.