Останнім часом люди почали усе більше приділяти увагу якості питної води. Не секрет, що на Катеринопільщині є відомі, й, до певної міри, навіть легендарні джерела: гуляйпільське, кайтанівське, залізняцьке, студінське (у самому Катеринополі).
Люди до цих джерел їдуть здалеку. Хто хоч раз скуштував студеної водички, захоче її спробувати знову і знову. Знаю таких, що приїжджають по воду у Гуляйполе та Залізнячку аж із Києва. Набирають у пластикові пляшки, а потім п’ють її, якщо не місяцями, то тижнями. І знову їдуть за соті кілометрів до “свого” джерела, пишуть “Вісті Черкащини“.
− Як тільки приїжджаю до батьків у Катеринопіль, їду в Гуляйполе. Вже не можу без цієї води. Везу на Київ її стільки, скільки є пустих пляшок, і скільки уміщає машина, − хвалилась мені якось однокласниця Галина Лановенко.
Саме біля цього джерела пив воду та напував воли, за версією директора Катеринопільського музею Галини Снігур, малий Тарас Шевченко, мандруючи із батьком у Крим по сіль.
− Давно мрію облагородити залізняцьке джерело. Адже до нас по воду люди з усього світу їздять – зі Шполи, Черкас, не кажучи вже про Ватутіне, Звенигородку та навколишні села, − ділився якось наболілим депутат Катеринопільської райради Микола Шевченко.
Микола Васильович стверджує, що вода в цьому джерелі нічим не поступається тій, що в Куяльнику. А за переказами, монахи направляли сюди людей лікувати очі. Буцімто, вода тут цілюща.
У Кайтанівці б’ють джерела неподалік кам’яного трипільського бика. Тож вода тут теж знатна! Наші пращури абиде не селилися, і тим більше, не будували культові споруди. Попри те, що джерело віддалене від села, тут майже завжди зустрінеш когось, хто прийшов чи приїхав по воду. Один місцевий чоловік розповів, що колись приніс матері воду із трьох різних місць, але вона безпомилково визначила, де вода джерельна – адже вона солодка, м’яка.
Не заростає стежина і до студінської кринички. Тут завжди паломництво. Інколи треба довгу чергу вистояти, щоб набрати води.
На жаль, не скрізь на Катеринопільщині вода така, що можна пити. Давно під питанням вода, що в наших криницях, і навіть свердловинах. Катеринопільський ліцей, скажімо, постачає питну воду з Гуляйполя, бо у його свердловині вміст нітратів перевищує норму в 3,6 рази, а рівень жорсткості – у 1,4 рази. Вражені цими показниками, ліцеїсти навіть спробували здійснити аналіз питної води по району.
− Засобами нашої лего-лабораторії, − розповідає учителька хімії Марія Попович, − ми самотужки змогли зробити аналіз питної води за показником pH та солевмісту. Еталоном для нас служила вода із гуляйпільського джерела, яку місцева санслужба нам рекомендувала до вживання. Діти привезли зразки питної води зі своїх населених пунктів − Катеринополя, Ямполя, Гуляйполя, Бродецького, Єрок, Залізнячки, Шостакового, Тального. Ми їх дослідили, проаналізували. Учителька інформатики Оксана Тараненко зробила презентацію на цю тему у формі графіків, малюнків та діаграм . За показником pH майже вся досліджена нами вода відповідала нормі, окрім, того зразка, що привезли з Тального. Там при нормі pH-7 у зразку зафіксовано − 6, 88. Щодо солевмісту, то зразки води з Новоселиці (2, 21), Катеринополя (1,76) та Ямполя (1,02) найбільше відрізняються від гуляйпільської (0,69). Уміст солей в них значно вищий. Наскільки це критично, повинні дивитися спеціалісти. На жаль, ми не змогли перевірити зразки води на вміст нітратів. Цей аналіз можна замовити у катеринопільській санслужбі.
На якість питної води скаржаться також у Єрках, особливо в районі колишнього хімскладу та на кутку Зашпилі, де в криниці підходить каламутна, жовта, мильно-смердюча вода, чи то зі Шполки, чи з якоїсь каналізації.
Отже, пиймо чисту воду й бережімо водні ресурси, хоча б ті, що досі вціліли від нашого недолугого господарювання.
КОМЕНТАРІ