Більшість з нас зараз входить в складну психоемоційну фазу. Виснаження і втому. Адреналіну вже немає, він й так нас довго тримав. Розповіла про потичний психо-емоційний стан частини українців психологиня Інна Лук’янець.

blank
Що відбувається в цій фазі: відчуття апатії і «все пропало».

Світ навколо нас влаштований по алгоритмах Гугл, фейсбуку чи інстаграму. Хоча, навпаки, це вони влаштовані по принципу дії простору навколо нас. Наприклад, ви хочете купити кросівки, починаєте гуглити чи дивитися сторінки з цим товаром. Як діє система? Через двадцять хвилин і найближчі кілька діб алгоритми соцмереж і Гугл «підтягнуть» вам всі сайти з цим товаром і навіть схожим. Тобто, на ваших сторінках будуть постійно вискакувати реклами з кросівками.

Не знаю чи ви помічали, світ влаштований так само. Якщо ви постійно про щось думаєте – вам буде попадатися на очі схожа інформація. Якщо боїтеся ДТП, як на зло, ви будете постійно на них наштовхуватися, знайомі будуть розповідати подібні випадки і т.д.
І от коли апатія і «все пропало», вам будуть траплятися часто коментарі знайомих, котрі виїхали і «Україну нічого хорошого не чекає найближчу енну кількість років», експертні висновки вітчизняних, зарубіжних експертів далеких від центрального офісу і фронту, але з великою аудиторією або званнями «значить вони знають» і т.д.

Крім того, в такій фазі ви можете починати хворіти, підхоплювати застуди, будуть прокидатися хронічні захворювання або ніби не хворі, але й нездорові, а самопочуття так собі.

Війна, навіть якщо ви намагаєтеся не включатися емоційно, це постійний активний стрес. І ми в цьому стресі – три місяці

Інформаційний потік – це вир, котрий вас затягує і руйнує.

З нього потрібно винирювати, для того, щоб набратися нових сил. Бо, цей забіг на довгу дистанцію.

Тому, з новинами робіть детокс, залежно від вашої чутливості і рівня тривожності самі виберіть своє «достатньо». Формуйте своє оточення, щоб було підтримуюче для вас спілкування. Якщо з людьми у вас розійшлися точки зору і вам важко з ними порозумітися, візьміть паузу в спілкуванні. Знайдіть свою зграю, своїх людей.

Не рівняйтеся на інших, а визначте свій внесок в допомогу, Перемогу, економіку. Хай це буде маленька справа, але ваша. Кожен робить по своїх можливостях і не лише матеріальних, але й фізичних, психологічних, моральних, духовних.

Природа – самий великий вчитель, антистрес з життєстійкістю. Попри все, вона живе своє життя. Вчіться в неї і користуйтеся її допомогою.

Якщо є сили мріяти – мрійте, але без прив‘язки до чітких дат і термінів.

Не накручуйте себе про майбутнє. Ми не знаємо яким воно буде.

У кожного з нас є зараз день, година, мить. І їх треба прожити добре. Життя – це така цінність. Яка чомусь не цінується при житті. Понизьте планку вимог до себе зараз. Організму більш ніж достатньо випробувань. І просто живіть цю мить. Потім ще одну. І ще – концентруйтесь на них. А там і війна закінчиться. І у вас будуть сили жити далі.