Черкащани активно взяли участь у нещодавньому опитувані Дзвін.media «Якби губернатор обирався на виборах, за кого ви б проголосували?». Це говорить про те, що українці із задоволенням обирали б собі високопосадовців, які зараз призначаються на посади Президентом, Кабінентом Міністрів чи Верховною Радою.
Тож ми вирішили дізнатися думку відомих черкаських політиків та експертів, задавши їм питання: “Чи варто обирати на відкритих виборах голів обласних державних адміністрацій (губернаторів), суддів, прокурорів, керівників поліції тощо? “
Олександр Черевко, ректор ЧНУ ім. Б.Хмельницького, екс-губернатор Черкащини.
– На моє переконання, представники держави повинні призначатися. Це мають бути державні службовці, які сповідують державницький підхід. І неважливо, як очільник області називатиметься – префект чи голова облдержадміністрації.
Скажімо, в Польщі воєвода (губернатор) координує правоохоронні органи, фіскальну сферу, службу з надзвичайних ситуацій, має право призупиняти рішення органів місцевого самоврядування.
В Україні питання регіональної влади залишається законодавчо неврегульованим, тому незавершеним. Наша країна йде шляхом децентралізації і законодавство про регіональну владу – одна з важливих її складових. Це законодавство хотіли прийняти ще в 2004 році…
Зараз доцільно завершити реформування державної влади в областях, виходячи з конституційних норм та частково прийнятих положень про децентралізацію влади на місцях і зважаючи на принцип делегування повноважень.
Питання ж виборів голів облдержадміністрацій зараз не на часі і не відповідає духу реформ, які проводяться в Україні.
Щодо суддів, прокурорів, то їх посади можуть бути виборними, на відміну від керівництва поліції.
Юрій Ботнар, депутат Черкаської обласної ради, заступник міського голови Черкас.
– Всеукраїнське об’єднання “Свобода” виступає в принципі за ліквідацію обласних і районних державних адміністрацій. Загалом, це такий “інститут намісників”, які представляють на місцях виключно президента.
Переконаний, що необхідно надавати значно більше повноважень громадам. І перш за все, розподіляти бюджет не згори донизу, як зараз це відбувається, а навпаки – аби більше коштів залишалося саме у місцевих громадах.
Відповідно, наша партія виступає за те, щоб на місцях були утворені виконавчі комітети рад: обласної, районної, міської чи то повітової… Тобто люди мають обирати депутатів, а ті, у свою чергу, будуть обирати голову виконавчого комітету ради.
Окрім того, ми переконані, що має бути чіткий, легкий і прозорий механізм відкликання не тільки депутатів за народною ініціативою, а й суддів та керівників місцевих відділень МВС. Такий механізм обрання та можливості відкликання керівництва значно сприятиме розвитку громад в Україні.
Звичайно, має бути в регіонах представник президента, але з іншими функціями, ніж зараз голови адміністрацій. Наприклад, в них має бути право вето на незаконні рішення рад, виконкомів. Умовно кажучи, це будуть такі собі “прокурори” – представники Президента. Не в сучасному розумінні прокуратури, що займається здебільшого політичними переслідуваннями і корупцією, а Прокуратури, як інститут представництва Закону і вертикалі влади.
Нашою програмовою засадою також є обрання суддів. Всеукраїнське об’єднання “Свобода” вже десь 10 років добивається аби громадяни обирали собі суддів, які будуть нести відповідальність перед громадою. Це єдиний шлях аби наші суди нарешті стали справді справедливими і народними. Відповідно і для суддів має бути чіткий механізм відкликання за народною ініціативою з посади.
Сергій Пасічник – голова ГО “Академія стратегічних досліджень”
– Власне питання виборності цілого ряду посад пов’язане з структурою управління і устрою держави. В країнах з федеральним чи конфедеральним устроєм більшість посад – судова, виконавча, поліцейська (ряд інших), а не тільки місцеве самоврядування, є виборними.
При цьому вони не завжди інтегровані в вертикаль тої чи іншої ланки. Наприклад, в США шериф не підпорядковується керівнику департаменту поліції штату, а лише координує свою діяльність.
Для України така модель може бути використана частково. Вибори голів ОДА, РДА є неприйнятними тому, що ламають виконавчу вертикаль і порушують систему контролю над місцевим самоврядуванням в царині дотримання законодавства. Власне це частково присутнє й зараз через незавершену децентралізацію, при якій замість ОДА і РДА мали би бути створені префектури (питоміше звісно б якась українська назва, наприклад – обласний і повітовий урядник), які б були позбавлені багатьох непотрібних повноважень, а виключно слідкували за дотриманням місцевими радами (утвореними вже на базі ОТГ) діючого законодавства. І у випадку його порушення – призупиняли і спрямовували до суду.
Можливе обрання таких собі шерифів – керівників муніципальної поліції. Із певним переліком локальних повноважень.
Щодо суддів – питання дискусійне. З одного боку воно підвищує відповідальність судді перед громадою, з іншого – є ризик прийняття популістських кон’юнктурних рішень. На мою особисту думку, доцільніше було би створити систему суду присяжних.
Дмитро Кухарчук – очільник ” Національного корпусу” на Черкащині, ветеран війни.
– Деякі «експерти» люблять акцентувати на тому, що посада очільника області не має сенсу, оскільки є голова обласної ради, який обирається депутатським корпусом і він має виключне право на керування областю.
З таким самим успіхом можна було б сказати, що Голова Верховної Ради може керувати країною. Проте, це законодавча влада, а Президент виконує… в нашому випадку мав би виконувати ряд функцій, в першу чергу стратегічних, під час війни бути головнокомандувачем, а не бізнесменом, пробивати Україні перспективи на зовнішньополітичній арені, визначати пріоритетні напрямки розвитку внутрішньої політики.
В цьому контексті посада губернатора дуже важлива, адже він має з одного боку просувати президентські ініціативи на місцях, а з іншого – чути думку людей і тримати напряму зв’язок з главою держави, доносячи цю думку.
В контексті децентралізації, що проходить сьогодні, останній нюанс напрочуд важливий, оскільки центральна влада, що має займатись вирішенням глобальних питань, навіть не зі зла може не усвідомлювати людські потреби на регіональному рівні.
Губернатор – це довірена особа Президента в регіоні і має нести перш за все контактну функцію у ланці «Президент – Губернатор – Народ України». Тому обрання губернатора на виборах сенсу не матиме, оскільки Президент такій людині не довірятиме. Втім, це напевно ледь не єдина посадова особа, що має призначатись, а не обиратись.
Очільник поліції і судді мають однозначно обиратись людьми на місцевих виборах. Обрання першого дасть змогу напряму визначати пріоритетність боротьби зі злочинністю, оскільки сьогодні цей показник дорівнює нулю. Поліція ловить кого завгодно, але не злочинців. Що стосується суддів , то це найнелюстрованіша ланка, виконання рішень якої складно проконтролювати з точки зору закону, оскільки лише вони цей закон і трактують, тому коли люди їх обиратимуть – ті матимуть що втрачати і судитимуть по закону і по совісті, а не як зараз.
Максим Поляков – народний депутат України.
Розпочну з того, що у 2014 р. було ухвалено базові нормативні документи, окреслено певне бачення реформи територіально-адміністративного устрою та місцевого самоврядування в Україні, що й створило передумови для реальних кроків децентралізації, свідками якої ми стали вже наступного 2015-го.
Відзначу, що децентралізація – закономірна реформа для країни, що обирає шлях прогресу. Європейські країни: Польща, Словаччина, Литва, Латвія, Естонія – усі вони пройшли через таку реформу, що, в подальшому, дало поштовх для розвитку економіки, соціальної сфери, і особливо – сільських територій.
Реформа децентралізації – одна з небагатьох реформ в Україні, яка має свій план, стратегію, чітку концепцію.
Проте, за 70 років СРСР народ звик до того, що хтось повинен казати, що їм робити і як жити. Ніхто не хоче самостійно вирішувати нагальні питання. Ні громада, ні, часом, й місцева влада – ніхто.
Мені здається, в даному випадку потрібно працювати не тільки з владою, але й з громадою, щоб самі мешканці сіл, районів, областей розуміли, що саме їхня активність, їхні можливості і бажання впливати сприятимуть реалізації змін.
За результатами реформи територіального устрою в Україні має бути сформовано три рівня місцевого самоврядування: область (або регіон), район і громада, що складається з декількох об’єднаних населених пунктів. На рівень громади мають бути передані повноваження згідно з її компетенцією за принципом субсидіарності. Повноваження між трьома рівнями місцевого самоврядування мають бути чітко розмежовані.
Виконавча влада перейде від місцевих адміністрацій до виконавчих комітетів місцевих рад, у той час як адміністративний контроль в рамках, окреслених Європейською хартією місцевого самоврядування, ляже на плечі префектів, які замінять глав обласних державних адміністрацій.
Підсумовуючи вищевикладене, вважаю, що голови ОДА мають обиратися і призначатися на посаду виключно за процедурою, передбаченою чинним законодавством України.
Стосовно виборності працівників прокуратури. Одразу скажу, що наразі у Законі “Про прокуратуру” прокурором місцевої прокуратури може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років та володіє державною мовою.
Добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим Законом, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог законодавства. Кожен, хто відповідає встановленим вимогам має право звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора, пройти процедуру і у разі набрання відповідної кількості балів зайняти посаду.
Процедура, на сьогоднішній день, є досить прозорою і відкритою. Як на мене, посади місцевих прокурорів та керівників поліції навіть юридично складно зробити виборними, адже для цього слід повністю змінити законодавство.
КОМЕНТАРІ