В одному із ветеранських просторів Черкас, де надають психологічну та соціальну реабілітацію, можна отримати юридичну допомогу. Така підтримка має попит серед військових та їхніх родин, розповів Суспільному засновник простору Володимир Мамалига.

“Тіла тата досі немає”

Ігор Зозуля, пам’ятає свого тата у військовій формі та завше з побратимами на фото. У цивільному житті він був пілотом, а на службі — бійцем із позивним «Льотчик». У 2014 році той пішов боронити схід України.

“Коли почалася війна, він зі своїм другом пілотом, «Хмурий» його позивний, доєдналися тоді ще до батальйону «Азов». І з 2014 по 2015 рік тато там проходив службу”.

Потім повернувся додому. Втім на початку повномасштабної війни обов’язок знову покликав батька до війська: навесні 2022 він вирушив на деблокаду Маріуполя, звідки не повернувся.

“Досі немає тіла, у тата статус «безвісти зниклий», дізнався від його друга, який привіз речі”, — розповів Ігор.

З’ясовував обставини загибелі та шукав свідків він самостійно через побратимів батька. А разом із цим і можливості повернути тіло.

“По них відпрацював танк, як я дізнався пізніше. А той час, напевно, було б легше, якщо я знав би, де похований, ну, і як діяти. То був 2022 рік, і таких випадків багато. Час втрачено. Зараз один вихід: після закінчення дії воєнного стану, через пів року, можна буде зробити довідку про смерті”.

“Купа довідок. Не знаєш, з чого почати”

У колишнього військового Едуарда Рославця внаслідок поранення ампутували ногу. Нині пристосовується до нового життя. Для цього постукав не в одні двері.

“Це були госпіталі, лікування, протезування, і списання зі Збройних сил. Щоб в пенсійний подати, одноразову грошову допомогу отримати — це просто купа довідок всіляких. Вперше стикаючись з цим, не знаєш з чого починати”.

Одним із перших, хто запропонував допомогу Едуарду — ветеран війни Олександр Рябухін:

“Що я почуваю, то це несправедливість до них (ветеранів війни – ред.). Це нескінченні черги, це платні послуги якісь незрозумілі”.

“Не буває і дня, щоб ніхто не звертався”

Шукають підтримку військові та їхні родини зокрема у ветеранських просторах. До одного із таких колись звернулися ветерани Едуард та Олександр, нині там вони допомагають тим, хто звертається вперше. За словами засновника ветеранського простору Володимира Мамалиги, нині окрім психологічної та соціальної реабілітації, у них надають юридичну допомогу. Простір співпрацює з органами виконавчої влади, як от Міністерство у справах ветеранів України.

“Прочитати документи, які видають на МСЕК (медико-соціальна експертна комісія – ред.), прочитати документи, які дають на ВЛК (військово-лікарська комісія – ред.), допомогти оформити пенсію, допомогти стати на квартирну чергу. За один день може бути там пʼять — десять людей, може прийти дві сім’ї. Тобто і дня не буває, щоб ніхто не звертався”.

Володимир Мамалига додав, що звернення також стосуються допомоги щодо виплат:

“Ветеранам не дають кредитів споживчих, от просто не дають особам з інвалідністю, я вже написав скаргу в НБУ (Національний банк України – ред.), ветеранів не беруть на роботу, хоча держава декларує, що їх беруть на держслужбу”.

Аби допомагати побратимам, пішов навчатися на юриста ветеран війни Сергій Очеретній:

“Пішов на юриста, тому що якось так всі проковтують тебе, і ти відчуваєш себе якось так — от ніби закони і на твоєму боці, тобто ти на все маєш право, а нічого не виходить”.

“Військові телефонують з бліндажів”

З початку повномасштабної, за словами адвоката Валерія Макеєва, людей, які звертаються до військових юристів, стало більше.

“І про виплати запитують, і питання щодо загиблих, і питання щодо безвісти зниклих, і стосовно обміну полонених. Таким повинна займатися насамперед держава, потрібно зробити певні реєстраційні дії, з цим у нас все більш менш. Звичайно, потім виникають питання і фінансові: виплати родинам — кому з родини, хто може отримувати”.

Приходять, за словами адвоката, здебільшого у випадку розбіжностей норм права щодо одного і того ж питання. Наприклад, коли прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням застарілої:

“Наприклад: жили разом рідна сестра і рідний брат, рідний брат загинув, чи є рідна сестра повнолітня отриманцем права на виплати? Найбільш болючі справи, коли військовий телефонує тобі із бліндажа, зв’язується і каже: я вже не можу, я хочу йти в СЗЧ (самовільне залишення частини- ред.)”.

“Адвокат — це “вишибайло”

За словами Валерія Макеєва, звертаються за юридичною допомогою і військовозобов’язані. Щодо оформлення відстрочки чи проходження військово-лікарської комісії. Тут, як додав адвокат, юрист має діяти в межах законодавства.

“Дехто вважає, що адвокат — це якийсь там вишибайло, який повинен там піти до ТЦК та СП чи поїхати у військову частину, і сказати: я силою права вас там всіх розкидаю, це дуже хибна думка. Якщо у вас є підстави для відстрочки, не тягніть з цим. Якщо до моменту мобілізації ви цього не зробили, все — цієї підстави немає. Із закону про мобілізацію ви переходите під закон «Про військову службу та військові обов’язки»”, — деталізував Валерій Макеєв.

У подібних питаннях робота юриста не повинна суперечити потребам держави, пояснив пан Валерій. Та й розглядати кожен запит індивідуально органи влади не можуть:

“По дві-три особи займаються питаннями військовозобов’язаних, вони вже на сотні вигорають, на тисячі вони вже не дієздатні, а коли їм треба опрацювати десятки тисяч питань. І це абсолютно нереально, а коли воно нереально, то вмикається механічний метод”.