Невелика група громадських активістів, які нібито оголосили «священний джихад» пташникам «Нашої Ряби» на Черкащині, періодично приходять на сесії облради помітингувати. Складається враження, що ця активна боротьба реалізується, як не дуже рейтинговий серіал, від нагоди до нагоди (або від «траншу до траншу»), і у ньому місцевим «курниковим моджахедам» відведена роль крикунів із піною на губах. Але оскільки «продюсери» такі собі, то і постановка дешевенька…
Після тривалого затишшя, за час якого в країні встиг змінитись президент, парламент, уряд, а в області – голова ОДА, на останню сесію облради все та ж, мабуть, уже знайома всій області групка «борців» знову приволокла свої вицвілі від часу плакати і завела стару пісню про непримиренну позицію щодо діяльності підприємств МХП на Черкащині. З явною оскомою навіть для самих виконавців, для нового очільника області було повторено галасливі страшилки про «куриний чорнобиль», про всесвітнє лихо і екологічну катастрофу. Пану ж Ігорю Шевченку, як і до нього Олександру Вельбівцю та Юрію Ткаченку, було відведено долю мовчазного спостерігача…
І що цікаво, знову окрім галасу, – жодної конструктивної пропозиції, хоч ця типу війна триває роками. Отож, здавалося б, за весь цей час можна було розробити купу пропозицій до керівництва агрохолдингу та підприємств, які в нього входять, – як покращити екологічну ситуацію, якщо вони її справді псують; брати воду з Дніпра, якщо вони справді перебирають норми споживання із свердловин; удосконалити умови праці птахівників, якщо вони дійсно не на висоті; залучити справжніх екологічних експертів, знані природоохоронні організації… Бо ж, даруйте, пташники вже збудовані, працюють, підприємство платить величезні податки до бюджетів різних рівнів, сотні людей там працевлаштовані і отримують гідну зарплату. То що, за логікою цих вічних борців, – все закрить і всіх звільнить? Але ж це повна дурість, бо в багатьох громадах області підприємства МХП – чи не єдине джерело доходу до бюджету, і припинення їх діяльності означатиме на практиці закриття в цих селах шкіл, дитячих садочків, амбулаторій… Вже мовчимо про ремонти доріг, сільських водогонів та елементарне утримання сіл в чистоті. Все це «відпаде» саме собою, а жителям громад залишиться просто розійтись по хатах і замкнутись у межах своїх дворів та городів…
Парадоксально, але виходить, що саме цього і домагаються так звані активісти! При цьому більшість з них офіційно ніде не працюють (тож і податків також не платять, якщо що), живуть за десятки кілометрів від місць «дислокації» виробничих потужностей МХП, а дехто взагалі має поверхове уявлення про реальне життя-буття в селі, бо проживають якраз у містах. До того ж, справжніх селян із «ареалу» розміщення курників, які намагаються розвіяти чорні хмари антипіару про пташники, самі «борці за народ» часто затюкують і принижують, обзиваючи «проплаченими». Цікаво, що на ці шоу в облраді не приїжджають жителі сіл, де діють підприємства МХП. Хіба це не показово? Більше того, псевдоактивісти на сесії прямим текстом заявили селянам, що можуть залишитись без роботи, якщо весь цей «антикурниковий» рух виявиться успішним: мовляв, ідіть і заробляйте вирощуванням городини. І дарма, що у вас, може, і городу немає, бо ви, скажімо, висококваліфікований технолог чи лаборант. Прямо, як Азаров про капусту…
І тут, хоч не хочеш, виникають логічні підозри, що насправді ці типу активісти воюють не за покликом серця, а, схоже, за встановленим за такі показові виступи прейскурантом?
Тож у цьому контексті варто ще раз нагадати головних «народних артистів»: голова Чигиринської народної ради Павло Романенко, пані Катерина Онопрієнко з Мошен, яка називає себе то представницею європейського екозахисту, то якихось нікому невідомих жіночих організацій… Свою роль активного захисника довкілля виконує і лідер черкаського Нацкорпусу Дмитро Кухарчук.
До слова, десь півроку тому ці панове записали «шокуючий» відеоролик уночі на фоні якоїсь незрозумілої труби. Вони заявляли, що то нібито скиди неочищеної технічної води з курників у річку Росаву, а також запевняли, що проби води взяті, їх дослідять якісь незалежні експерти і нададуть громадськості висновки, що доведуть винуватість МХП. Проте після нашумілого і розтиражованого відео ніхто не чув ані про висновки серйозних еколабораторій, ані про елементарні звернення до правоохоронних органів, що при справжній боротьбі за чистоту довкілля просто необхідні. Мабуть, «сценарій постановки» передбачав лише страшилку із нічною трубою. І, здається, кошторис теж, бо незалежні ековисновки – задоволення не з дешевих…
Але повернімось до сесії. Як завжди, всі персонажі «антикурникової мелодрами» по черзі виступили із палкими багатослівними промовами перед депутатами, проїхались по вухах присутніх зачовганими репліками і, відпрацювавши на камери на початку засідання та нічого конкретного не запропонувавши депкорпусу, швиденько розійшлися, забравши свою «масовку» й «декорації»…
Ну, зацініть, чим вам не якась безкінечна мексиканська «шоу-жувачка», як «Просто Марія» чи «Дика Роза»?
«Ми на Чигиринщині заблокували можливість будівництва птахофабрики. Раніше обласна рада і Чигиринська ОТГ за нашого наполягання ухвалили рішення про недопущення будівництва на території району екологічно небезпечних підприємств, у тому числі МХП. А сьогодні ми прийшли до облради, щоб керівництво області нас почуло. МХП повинен запровадити очисні системи на своїх підприємствах та дотримуватись санітарних норм. А екологічні служби повинні негайно реагувати на їх порушення», – драматично коментує подію голова Чигиринської народної ради Павло Романенко. При цьому прекрасно знаючи, що МХП саме призупинило будівництво пташників на Чигиринщині, на яке, до речі, місцеві громади дали добро на громадських слуханнях, що жодних подібних рішень Черкаська обласна рада ніколи не приймала, що всі підприємства агрохолдингу, у тому числі і у Черкаській області, постійно проходять перевірки та моніторинг Міністерства екології, інших державних органів, міжнародних комісій з Європейського банку реконструкції та розвитку, що кожне виробниче підприємство Групи має результати аналізів впливу на водні ресурси, ґрунти та повітря, екологічні експертизи та всю дозвільну документацію…
Але ж герою «мильного» серіалу просто необхідно так епічно брехати. До речі, МХП залишив за собою право оскаржувати недостовірну інформацію та спекуляції у суді. Бо, на відміну від Романенка, підприємство перебуває в реальному часі та просторі, а не у якомусь викривленому закуліссі.
А от Катерина Онопрієнко, схоже, перестала навіть старатись, щоб її «лірична героїня», що до скону протистоятиме зловорожим підступам Косюка і його курників, виглядала більш-менш переконливо. Та воно і зрозуміло, бо якщо зранку «гастролюєш» із надривними промовами на сесії проти МХП, а увечері – розважаєш публіку на їхньому корпоративному заході, то перелаштуватись із «ролі» на «роль» непросто навіть голлівудським мега-зіркам. Пригадайте хоча б організований підприємствами Групи МХП потужний і надзвичайно затребуваний етно-фестиваль «Крутий заміс» на Чигиринщині, де у списки творчих колективів якось затесалась Онопрієнко, і співала разом з усіма народні пісні, а аж ніяк не викрикувала зі сцени антиМХПівські речівки…
Після крупних планів – просто необхідна якась перебивка з масовкою. Її роль виконали пару десятків представників народної ради Чигиринщини та інші громадські активісти, які вимагали у Косюка побудувати очисні споруди на підприємстві, попри те, що вони там є і серйозні, а від контрольних органів належним чином контролювати діяльність подібних підприємств, хоч це робиться постійно і без подібних драматичних постановок.
Сценарій кожної «серії» цієї «курникової опери» практично не відрізняється від попередньої, нові «герої» не додаються, свіжі думки не з’являються. І не дарма, бо режисерам цього «гетькурниківського» «актив-шоу» треба лише одне – не допустити розбудови і зміцнення позицій МХП на конкретних територіях та й у цілому в нашій області.
Врешті-решт, всі ці публічні вистави лише вершина такого собі антинашорябівського айсберга. Бо глибше у каламутних водах ховаються інтереси багатьох місцевих баронів, деяких не дуже чистоплотних на руку фермерів та іже з ними. Згадайте, як кілька років тому, із самого початку громадських протестів проти побудови потужностей «Миронівського хлібопродукту» поблизу Мошен говорили про те, що їх інспірували невдоволені містечкові латифундисти, яким дуже не хотілось мати під боком такого потужного конкурента, що платив за паї набагато більше, тож до нього могла перейти значна кількість власників земельних наділів.
Схожа ситуація була і в селах Чигиринщини, де інтерес місцевих фермерів у організації безладів приховати теж не вдалося. Тоді виявилося, що частину орендованих паїв ті фермери і зовсім не реєстрували, тож «економили» не лише на орендній платі, а й на податках. Тому дати три копійки крикунам, які заплюють конкурента на порозі, – було для них значно дешевше, ніж потім працювати в законному полі і сплачувати власникам землі більше 12% орендної плати замість зручних 4 – 5%.
Не слід забувати і про конкурентів МХП в Європі, яким явно не до вподоби зростання експорту української курятини в ЄС. Можливо, й вони мають якесь відношення до діяльності черкаських псевдоактивістів, хтозна?
У більшості ж випадків «активні протести» проти підприємств МХП фінансували містечкові аграрії, які боялись конкуренції з великим холдингом, що вже давно платить людям за паї набагато більші відсотки, та ще й в місцеві бюджети солідно вкладається. Та вся ця закулісна метушня, як правило, стихала після проведення в громадах слухань, де люди самі визначалися, хочуть вони мати хорошу роботу з гідною зарплатою, чи будуть і далі вірити усіляким «зрадофілам», що протестують проти будь-якого будівництва і розвитку…
КОМЕНТАРІ