В Інституті помології імені Симиренка, що на Черкащині, за понад сто років винайшли понад 250 сортів плодових дерев. Саме тут у 1880 створили сорт яблук Симиренка. Нині колекція плодово-ягідних та горіхоплідних культур станції помології нараховує близько дві з половиною тисячі видів і є найбільшою в Україні. Щоб створити новий сорт плодових дерев потрібно близько 25 років. Як зберігають генофонд рослин та як відбирають нові сорти, в інтерв’ю Суспільному розповів завідувач відділу генетичних ресурсів та селекції плодових і ягідних культур Микола Кучер.

Станція і помологія існує понад сто років. Розкажіть, будь ласка, пане Миколо, чим тут займаються науковці зараз?

Дійсно, станція створена у 1920 році як перша науково-дослідна установа по садівництву в Україні. Першим директором станції був Володимир Львович Симиренко. Це син видатного вченого помолога Левка Платоновича Симиренка, на базі господарства якого й створений наш розсадник. Помологія — це наука про сорти плодових, ягідних і горіхоподібних культур.

І саме Симиренки започаткували вчення помології в Україні і на теренах колишнього Радянського Союзу. Головним напрямком наукової діяльності нашої станції є генетичні ресурси рослин, вивчення сортів. В науці їх називають зразки, тому що це не лише сорти, а цінні гібридні форми, місцеві форми, стародавні сорти. Все це ми збираємо, інтродукуємо, якщо це закордонні зразки, вивчаємо їхню цінність для України і зберігаємо для наступних поколінь.

А в якому вигляді ви зберігаєте рослини: це дерева, чи насіння, чи готові плоди?

Ми зберігаємо у вигляді живих дерев, тому що особливістю плодових культур є вегетативне розмноження. Тобто, щоб відтворити рослину зі всіма морфологічними, тобто, зовнішніми ознаками сорту, потрібно розмножувати її вегетативно (тобто клонувати). Бо, скажімо, зернові культури розмножуються насіннєвим способом, у них досить високий відсоток збереження всіх ознак при насіннєвому розмноженні. Тому хоч це і затратно, ми зберігаємо у вигляді дерев.

Наприклад, створений в іншій країні якийсь сорт. Ми вивчаємо, наскільки цінні ознаки його, ввозимо на територію України у вигляді живців. Ми його розмножуємо в наших умовах, висаджуємо сад, вивчаємо: чи має, наприклад, червоне забарвлення в яблуні, високу стійкість до хвороб, високу зимостійкість, посухостійкість, проводимо хіміко-технологічні аналізи плодів на вміст цукрів, кислот, вітамінів. І потім, якщо він має цінність для України, вводимо в колекцію, паспортизуємо у міжнародній базі генетичних ресурсів.

Ми зберігаємо його у вигляді дерев, але дерева не вічні. Тому через 15-20 років ми ці сорти перезакладаємо у колекційні насадження, розмножуємо у вигляді саджанців і висаджуємо на нове місце. Так процес рухається.

Хоча на перспективу ми проводимо дослідження по кріоконсервації при зберіганні вегетативних органів при низьких температурах, близьких до абсолютного мінімуму. Це набагато менші і об’єми, і витрати на зберігання зразків, тому що сади потрібно щороку обрізати, захищати від шкідників, хвороб, доглядати міжряддя, збирати урожай, який потім з колекції складно продати, тому що його багато. Якщо у нас 1164 зразків, то уявляєте, яка це кількість плодів. Проблема не стільки заморозити, скільки отримати після розморожування живі клітини, ті зразки, з яких можна відтворити в майбутньому організм. Над цим ми також працюємо.

Ви зберігаєте генофонд рослин у вигляді живих дерев. Скільки потрібно посадити саджанців яблуні, аби бути впевненим у збереженні сорту?

Зараз, згідно з методикою, три дерева одного зразка: яблуня, груша, кісточкові культури, ягідні; кущові культури — малина, смородина, аґрус, порічки — по десять кущів.

Як відбувається процес селекції нових сортів?

Селекція плодових культур відрізняється від селекційного процесу у зернових, наприклад. Ми дублюємо, копіюємо роботу бджіл. Щоб створити новий сорт, проводиться штучна гібридизація.

Підбираються батьківські пари. Селекціонер, який працює над створенням нових сортів, проводить і літературний пошук.

Ми знаємо вже інформацію за результатами вивчення генетичного фонду, що такий сорт чи зразок є імунним до хвороб, високоврожайним, має червоне забарвлення, корисні ознаки. І ми проводимо їх схрещування запиленням квіток на дереві, яке росте в саду, під ізолятором, щоб ніякі комахи не втручалися в цей процес. Потім отримуємо плід від запилення, добуваємо насіння, висіваємо це гібридне насіння, чекаємо, поки заплодоносять сіянці, які виросли. Потім проводимо відбори у гібридних сіянцях. Від запилення до сорту шлях яблуні близько 25 років. Для ягідників трішки менше, тому що вони швидкоплідні — 17-20 років.

Скільки усього сортів плодових, горіхоплідних культур було створено на Черкащині саме в межах інституту із початку його існування?

Так, з початку існування станції створено понад 250 сортів. 14 культур, які найбільш поширені в нашому регіоні — це яблуня, груша, слива, вишня, черешня, абрикос, смородина, калина, малина, фундук, горіх грецький, аґрус тощо.

Яблуні створено найбільше сортів, горіхоплідних — менше. Є культури, які набули останнім часом широкого поширення.

Наприклад, створені чотири сорти калини. Проходить експертиза, передаються документи, проводиться формальна експертиза, щоб перевірити, чи не дублюють вони якісь інші, тобто на доброчесність. І потім вже даний сорт включається до Державного реєстру сортів рослин, придатних для використання в Україні. Ми надаємо ліцензії на право вирощування наших сортів іншим розсадникам України. А якщо хтось звертається, існує закордонна ліцензія. Сорти, як правило, ми патентуємо.

Селекціонер має немайнове право інтелектуальної власності, як автор цього сорту.

Розкажіть, який із сортів найбільш популярний серед садівників?

Є велике промислове садівництво, яке реалізує свої плоди через торгові мережі. Коли, наприклад, неврожайний рік в Україні, відкривається імпорт, завозиться продукція з-за кордону. Існують міжнародно поширені сорти. Наприклад, Golden Delicious, американський сорт, група Red Delicious, ну і, звичайно, Ренет Симиренка. Друга група сортів – це ті, що вирощували дідусі, бабусі, це смак дитинства: джонатан, саблука, синап, денешта, боровинка.

Людина пам’ятає смак цього сорту і хоче його посадити знову. Але проблема в чому? Ці сорти не включені до Державного реєстру, і офіційно їх виробляти заборонено. Але ми, як наукова дослідна установа, за погодженням з Міністерством аграрної політики маємо право вирощувати невелику кількість цих рослин для задоволення потреб людей. Ну і третя група — найперші новинки, які тільки створені. Люди хочуть їх випробувати у себе на господарствах і отримати щось нове.

Набуло поширення вирощування горіхоплідних культур. Насаджені великі площі горіха грецького. Але коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, виникли проблеми з експортом горіха. Тому що Україна займала четверте, в окремі роки п’яте місце по виробництву горіха грецького у світі. І в основному наші горіхи були орієнтовані на вивезення за межі України. Зараз проблеми з логістикою, ціна на плоди знизилась і виробництво не зовсім рентабельне.

Якщо великоплідні горіхи, ну скажімо, як каталонський, барселонський — це іспанський екотип фундука, то вони йдуть на виготовлення кондитерських виробів, пасти Нутелла тощо. Тож, як прогнозують, ринок фундука розвиватиметься в основному у європейські країни.

А як щодо екзотичних плодових, які у вас є і які з них можна вирощувати в Україні?

Екзотичні ми не вводимо у колекції. Тому що все-таки висадити і через кілька років втратити? У науковій роботі ми працюємо із малопоширеними. Це кизил, жимолості, їстівна, фундук, горіхоплідні. А от такі, як хурма, зізіфус, садівники — любителі це практикують, але ми поки що в наукову тематику не вводимо.

Чи маєте нині на станції нові сорти в розробці? Чого варто очікувати?

Так, цільна робота на станції проводиться по 14 культурах. В цьому році на державну реєстрацію передаємо один сорт фундука, один сорт жимолості і один сорт яблуні. Вони мають вищі за наявні показники по господарсько-цільних ознаках: стійкість до основних поширених хвороб, а яблуня ще буде і колоновидного типу плодоношення.