Зараз в Україні Міжнародний день праці часто критикують через вплив СРСР — тодішня влада постаралася, аби це свято асоціювалося з комуністичними ідеями, а не з боротьбою за рівні права робітників. Пізніше цей день перетворився на можливість зайвий день відпочити на природі чи попоратись на городі. Розбираємося з істориком, чому свято Першого травня — не лише радянське надбання.

Про історію свята, радянський вплив і чому деякий час його відзначали 18 квітня “Вільному радіо” розповів старший науковий співробітник інституту історії України Національної академії наук України Геннадій Єфіменко.

Перше травня: історія свята

Міжнародний день праці відзначають у 143 країнах світу в пам’ять про робітничі протести. Вперше такі демонстрації виникли наприкінці XIX століття як прояв солідарності з робочими в США, які вийшли на мітинг, вимагаючи восьмигодинного робочого дня. Згодом цю ідею підхопили й у багатьох інших країнах.

Парад на День праці в Торонто, 1900 рік

В Україні День робітничої солідарності вперше відзначили у Львові 1890 року. У Харкові в цей день у 1900 році влаштували демонстрацію, а 1913 року до свята долучилися й Київ, Катеринослав (зараз Дніпро), Миколаїв, Одеса, Херсон і Юзівка (нині Донецьк).

blank

Рішення про святкування 1 травня

blank

Рішення Петроградської ради про перенесення робочого дня через святкування 1 травня

День праці також був оголошений державним святом і неробочим днем в ухваленому 7 лютого (25 січня) 1918 року законі про 8-годинний робочий день в Українській Народній Республіці. Але вперше свято стало офіційним і неробочим днем ще в 1917 році, тобто після повалення самодержавства, але ще до приходу до влади більшовицької партії.

blank

День праці у Львові, який раніше називали “Львівська маївка”, 1990 рік

“Взагалі коріння Першого травня є не радянським, а американським, потім поширилось далі. У багатьох країнах це є свято праці. Але в радянському святі дуже мало було чогось пов’язаного з реальною допомогою робітникам, як це малось на увазі в усьому “некомуністичному” світі. Тобто в Радянському Союзі це було політизоване свято під гаслами влади, яке по суті суперечило ідеям або не співвідносилося з тими реальними ідеями, які є в країнах демократичного світу”, — розповідає фахівець.

“Це було ідеологічне свято, гасла якого залежали від політичної ситуації” 

Чимало українців старшого покоління знають Перше травня як “День солідарності трудящих”, який активно святкували в СРСР. Тоді влаштовували демонстрації, паради та концерти, а на підприємствах заохочували грамотами робітників, які перевиконували план. Їх називали “ударними трудівниками”. Та головне — це свято допомагало тодішній владі просувати свою ідеологію, ділиться науковець Геннадій Єфіменко.

blank

Вирізки з газет радянських часів і періоду нацистської окупації

“Це було суто ідеологічне свято, бо кожного разу радянська влада виголошувала актуальні для поточної ситуації головні гасла на цьому святі. Вони залежали від політичної ситуації в країні та світі. До традиційних “боротьби за владу рад” чи “боротьби з буржуазією” додавались ще “за колективізацію” чи “проти німецького фашизму” та таке інше. Тобто постійно це було ідеологізоване свято, так би мовити про «боротьбу з зовнішніми і внутрішніми ворогами»”, — пояснює Геннадій Єфіменко.

Науковець згадує: до 1917 року в Росії, в тому числі і в підросійській Україні, День праці відзначали не 1 травня, а 18 квітня.

“Виходило так, що коли у нас відзначали перше травня до 1917 року, бо жили тоді ж за юліанським календарем, то в Європі це вже було 14 травня. А в 1917 році, навіть коли ще календар залишався юліанським, Перше травня вже відзначали за іншим календарем зі всім світом. За старим стилем, тобто за чинним тоді в Росії календарем, це було 18 квітня”, — каже фахівець.

День праці в Україні — це не радянське свято 

Історик запевняє: офіційно вже багато років День праці в Україні не має нічого спільного з радянськими наративами. Для більшості — це взагалі просто ще один додатковий вихідний.

Для довідки:

Щороку у травні українці отримують два додаткові вихідні на державні свята — 1 і 9 травня. Втім зараз в Україні все ще діє воєнний стан, під час якого скасували всі додаткові вихідні.

“Ви знаєте, ще задовго до кінця існування Радянського Союзу це свято втрачало свою ідеологізованість. З падінням сподівань радянської влади на світову революцію (а остаточно вони зникли вже, власне кажучи, під час Другої світової) воно ставало менш ідеологізованим, але традиції, звичайно, залишались. Ще з останніх років існування СРСР нерідко жартували, що цього дня колективно саджаємо картоплю чи ще що-небудь. Ідеологічний аспект у нас більше втрачений навіть, ніж у деяких інших країнах”, — стверджує Геннадій Єфіменко.

Та все ж, на думку історика, для українців, які жили в СРСР, Перше травня ще довго асоціюватиметься з комуністичним минулим.

“Як на мене, для людей, які жили в Радянському Союзі, і були в них ці традиції, це справді є чи може бути “радянщиною”. І для цього всього є підстави, бо під це свято мобілізовувалось у радянському часі партійно-ідеологічна робота та виховання. Дивіться, як зараз із Карлом Максом — ми ж перейменували ці наші вулиці не через те, що він був таким поганим  і одним із реальних діячів комуністичного режиму, а тому що його ім’я фактично стало синонімом більшовицької влади. Його постійно використовували як гасло, хоча в нього про це не питали”, — підсумував старший науковий співробітник інституту історії Національної академії наук України.