…У альтанці, що біля старої контори Чорнобаївського району електромереж, двоє чоловіків неквапливо вели розмову. Тихо підсів до них, чемно привітався і швидко влився у бесіду. Вже за пару хвилин збагнув, наскільки мені пощастило. Бо одним із співрозмовників виявився ветеран району електромереж, Почесний енергетик ПАТ “Черкасиобленерго” Володимир Романенко. За все своє життя він працював тільки в одному місці – у Чорнобаївському РЕМ.
Сорок один рік відслужив у галузі енергетики електромонтер Володимир Іванович Романенко. Досягши пенсійного віку він за доброю традицією енергетиків не одразу пішов на заслужений відпочинок, а ще кілька років продовжував працювати. У юності Володимир Іванович мріяв стати моряком. Закінчив Миколаївське суднобудівне училище за спеціальністю електрик. Строкову службу пройшов на флоті у Севастополі, але після служби молодий моряк вирішив повернутися у рідний Чорнобай.
– Як прийшов у 1975 році з армії додому, влаштувався працювати у РЕМ і з тих часів тут і працював. Можна сказати, що за роки роботи у районі електромереж попрацював у всіх структурах РЕМ. Починав із БЦРТП (бригада централізованого ремонту трансформаторних підстанцій), був у лінійній службі, а після неї мене перевели в ОВБ (оперативно-виїзну бригаду), де на посаді електромонтера працював до виходу на заслужений відпочинок. У 2014 році мені виповнилось 60, але я продовжував працювати ще три роки, а у 2017-му вийшов на заслужений відпочинок, – почав згадувати ті роки Володимир Романенко.
– Вже не працюєте, а все одно на роботу приходите?
– Ну ви ж зрозумійте, тут же вся моя молодість пройшла і все життя. Як тільки починав працювати, база району електромереж – це була невеличка контора. О-го-о! Оце все, що бачите – нова двоповерхова будівля, гаражі і все інше виросло у мене на очах, ми це все будували. Тим більше, живу поруч і не можу пройти повз своїх друзів, які працюють у РЕМ. Шкода, що багатьох друзів, які разом зі мною трудились у районі електромереж, вже нема серед живих. Я часто сюди приходжу. Коли з людьми поговорю, а коли й допоможу порадою, або й ділом.
– За плечима чималий життєвий і трудовий шлях. Що ж запам’яталось найбільше?
– Перші роки роботи. Вони були найважчими. Працювати доводилось дуже важко і напружено. Дуже не вистачало техніки. Але, не зважаючи на спеку чи люті морози, ми повинні були забезпечити безперебійне електропостачання. Бо тоді у районі були колгоспи, ферми великої рогатої худоби і електроенергія була вкрай потрібна. Не дай Бог було порушити безперебійність енергопостачання. Це була біда: корови недоєні, молоко не сепароване… Часто доводилось і вночі працювати, щоб електроенергію постачати безперебійно. А ще я був корабельним електриком, а тут довелось перебудовуватись.
– Серед усіх досягнень, яких у Вас чимало, яке ціните найвище?
– У житті було всього: і злети, і падіння, але я дуже пишаюсь тим, що став Почесним енергетиком ПАТ “Черкасиобленерго”. Приємно, що мою працю так високо оцінили, бо таке звання дають за сумлінну роботу і відмінні показники.
– Що б Ви хотіли побажати енергетикам?
– На мою думку, головне – це щоб колектив енергетиків залишався дружним і згуртованим. Щоб працювали злагоджено, і ніхто нікому ніколи не казав, що то моя робота, а то – не моя. Бо наша робота – спільна, і полягає вона у організації безперервного, стабільного, якісного та надійного електропостачання. От тоді буде порядок.
КОМЕНТАРІ