“У Катеринополі в горі піску діти відкопали череп людини. Як інформують у поліції, місце, на якому діти знайшли давнє поховання, було закинутим, люди туди зносили сміття. За попередніми даними, похованню більше 100 років, скоріш за все, воно збереглось іще з часів війни,” − йдеться в повідомленнях обласної преси.

У “Фейсбуці” розгорілась полеміка: “Якої війни?” З огляду на окреслений період “більше 100 років” очевидно, що не Другої світової. Для більш точного визначення необхідна спеціальна експертиза. Начальник Катеринопільського відділення поліції Валентин Гірник, відповідаючи на запитання журналістів стосовно події, зробив припущення, що це можуть бути останки одного зі студентів, що загинули неподалік катеринопільсього залізничного переїзду саме в роки Другої світової війни. Пишуть “Вісті Черкащини“.

Нещодавно минуло 77 років від дня цієї трагедії. 7 липня 1941 року на вантажний потяг із двома санітарними вагонами німецькі бомбардувальники скинули кілька авіабомб. Тоді загинуло 28 студентів і 2 викладачі, які їхали з Умані на Київ. Так прийшла війна в Катеринопіль, за 22 дні до окупації містечка (29 липня 1941).

За переказами старожилів, кінцівки і різні частини тіла загиблих вибуховою хвилею розкидало навкруги. На деревах висіли дівочі коси. Земля не могла ввібрати скільки крові, кілька днів усе було червоним. Жертв бомбардування поховали у братській могилі неподалік переїзду. З них відомі імена тільки трьох дівчат – Щербань Марії Гнатівни, Сороки Ольги Савівни та Штефан Варвари Афанасіївни. Усі вони з Бориспільського району Київської області. За похованням довгий час доглядав Михайло Потапенко з дружиною Ганною. Потім естафету перейняла їхня доглядальниця – Валентина Кожушко, яка й досі підтримує там порядок.

Знайдені дітьми останки перепоховали на студінському кладовищі. Перепохованням опікувалася Катеринопільська селищна рада.

− Останки дуже старі. Ми поховали їх на студінському цвинтарі. Кому належать, невідомо, − повідомив селищний голова Катеринополя Іван Гегедош.

Власне, цим кісткам ще досить “пощастило”. Катеринопільчани розповідають, що близько десятиліття тому біля студінського джерела валявся череп, яким діти довгий час грали у футбол.